Джазовому настрою вінничан не змогла завадити похмура осіння днина, на яку випав час першого вуличного концерту фестивалю. Вже традиційний проект „Джаз де Парі” та юні зірочки, що перемогли напередодні у дитячому джазовому конкурсі, своїм милозвучним співом дарували відвідувачам передчуття чудового яскравого фестивального свята.
Свята, яке не залежить не лише від примх погоди, але й від незначних накладок, які ніяк не можуть вплинути на настрій. Адже вінницький джазовий глядач за 18 років сформувався у широке дружнє коло і на концертах фестивалю збираються справжні поціновувачі гарної музики.
Аж ось час початку. Вінницький джазовий фестиваль об’являється відкритим і глядачі оплесками вітають вихід на сцену німецького тріо Роланда Неффе Vibes Beyond. Вкрадливо-ритмічні опуси цих професіоналів з перших нот завойовують публіку. Центральний інструмент – вібрафон – дає звуки від легкого, ледь чутного передзвону, до експресивних ударів в ритмі серцебиття. Лідер колективу відчуває кожен звук та імпровізує в процесі складної гри з чотирма паличками в руках. Контрабасист-віртуоз Пітер Герберт та ударник Рейнхард Вінклер створюють мелодійний ритм, кожен удар якого озивається у залі новою емоцією. Музика тріо Vibes Beyond схожа на камінці вкинуті у воду – це звуки, що породжують хвилі настрою.
Наступний концерт – наступне тріо. На цьому фестивалі взагалі їх немало та на будь-який смак. Але Роман Тулей з товаришами наймолодші, фактично дебютанти. А сам лідер-піаніст, що походить з Молдови та навчається у Швейцарії, надзвичайно обдарований композитор та імпровізатор. Всі учасники тріо - випускники Swiss Jazz School, музиканти з високою виконавською майстерністю. Тріо Романа Тулея – це виважений європейський джаз, вистояний мов дороге вино, але виконаний з свіжою енергією та наснагою. Музика тріо подарувала уважному слухачеві м’яку та ніжну, і, водночас, потужну й експресивну взаємодію звуків і тонів, дивовижну гармонію прозорості та енергії.
Час чарівної класики продовжився концертом знаного польського піаніста Куби Станкевича. Лірика, романтика, мелодійність, легке та безмірно професійне виконання колекції саундтреків до відомих фільмів, авторства друга Куби - Войцеха Кіляра, - ось чим насолоджувались слухачі. Класика світового кінематографу (фільми Романа Поланського, Френсіса Форд Копполи, Анджея Вайди) у виконанні класичного польського піаніста – подвійна насолода. У такій атмосфері дива стають звичайним ділом. І от диво – справжній метелик вилетів з роялю після першої композиції маестро, а далі звуки, мов метелики, розлітались по залу, народжуючи в уяві слухачів власне кіно, до якого музика, що звучить, могла би бути саундтреком. На біс Станкевич виконав добре знайому мелодію з репертуару Утьосова, чим визвав справжній шквал оплесків.
Бешкетники італійці - Квартет Даріо Пінеллі – приїхали щоб зіграти свій коронний стильний gypsy jazz. Для четвірки яскравих артистів запалити зал – легка справа. Одразу вшкваривши запальних мануш-каверів, музиканти, здається, не розрахували з силою запалу і... раптово вся електрика вимкнулась і зал поглинула темрява. Світло за хвилину знов з’явилося, щоб знову зникнути, і треба бути справжніми палкими та драйвовими італійцями, щоб не лише не розгубитись, але й обернути цю несподівану „світломузику” собі на користь. Все, що відбулось (а світло гасло кілька разів) цілком вписалось в стиль квартету, та й щирі емоції залу підтримували музик. Оплески та посмішки дарували музиканти залу і зал музикантам, квартет Даріо Пінеллі та вінницька публіка закохались один у одного. Гаряча атмосфера, вируючий зал, танці в проходах – Sing, sing, sing, sing, Everybody start to sing! Оце так закінчення першого фестивального дня! Розходились глядачі співаючи та свінгуючи.
Другий фестивальний день почався яскравим сонечком, що зігрівало молодих джазових виконавців та їх слухачів у продовженні музичного проекту під відкритим небом „Джаз де Парі”. Перемістившись до зали, слухачі потрапили у обійми вінницьких джазменів з „ВінБенду”. Кращі музиканти міста під керівництвом головного диригента та художнього керівника Валерія Новосада, представили нову програму улюблених хітів. Потрібно відзначити надзвичайно злагоджену гру колективу, оркестр безумовно росте та вдосконалюється.
Несподіванкою став вихід на сцену відомої солістки Світлани Рихлюк, яка виконала знамениті композиції у дуже теплій натхненній манері, змусивши зал довго аплодувати.
Свою майстерність продемонстрував і молодий диригент оркестру Роман Береговий.
А юний соліст Богдан Травінський ще раз довів, що у нас, у Вінниці, виховують достойних джазменів. Мабуть кожен з присутніх у залі пишався тим, що в нашому місті діє такий професійний оркестр.
Відтак настав час передостаннього здвоєного концерту фестивалю Vinnytsia Jazzfest. Вельми еклектичного, адже на сцену вийдуть підряд два яскравих тріо: сучасні інтелектуали та романтики і індуси, що спираються на традиції.
Інтернаціональне тріо, під керівництвом обдарованого піаніста німця Бенедикта Янеля має структурний підхід до музики, але як же поетично та натхненно вони її виконують! Прекрасну взаємодію демонструють на сцені учасники тріо: іспанець Антоніо Мігель, канадець Овен Говард та німець Бенедикт Янель. Під час виступу вони надзвичайно занурюються у свою музику та граються з формами мелодій, створюючи барвисті музичні полотна, багатошарові і мінімалістські одночасно. Це дуже сучасний джаз, адже імпресіоністичне звучання поєднується з невимовним ліризмом п’єс авторства самого Янеля. Своєю живою енергією вони заповнили зал, а спостерігати за своїм музичним діалогом змусили всіх – які емоції, який стан заглибленості, яка любов до звуків. З вивірених нот у них виходять космічно-піднесені, проте душевні та зрозумілі мелодії. Тріо Бенедикта Янеля – справжній подарунок для тонких поціновувачів розумної музики.
Коли, нарешті, після бурхливих овацій, тріо відпустили зі сцени, на ній почало творитись неймовірне: два індуси з валізками та подушками вийшли на сцену, витягли свої інструменти та розташувались по центру, в позі лотоса. В цей час німець Маттіас Мюллер за сценою саме розповідав, як він захопився культурою та музикою екзотичної Індії, буддистським принципом гуманізму і дав своєму тріо відповідну назву - Ahimsa. Коли тріо після настройки таблів, рідкісної подвійної скрипки та гітари нарешті почало грати, слухачі немов занурились у глибоку медитацію. Традиційні табли відстукують дуже індійську мелодію і раптом електро-гітара, сучасна та звична, повторює її – дивне для слуху поєднання. А скрипка... Справа навіть не в тім, що вона екзотична, вона звучить дуже по-різному: то виразно по-європейськи, то по-східному особливо. Три довгих композиції викликали у слухачів неймовірний стан. Не було в залі нікого, хто не проникся б цією індоєвропейською сумішшю звучань. Тож фінальне соло на таблах звучало вже в унісон з долонями слухачів.
Концерт за концертом, настав час й останнього. Щороку організатори фестивалю готують „на десерт” щось особливе та грандіозне. Вже важко уявити собі Vinnytsia Jazzfest без зірок світової величини наостанку. Цьогоріч - це талановита джазова співачка Ліса Хенрі у супроводі вже знайомого вінничанам Олега Бутмана зі своїм тріо. Її густий та терпкий голос, під яскравий та динамічний акомпанемент тріо, заворожував. Самого лише цього оксамитового голосу було достатньо для створення особливої атмосфери. Неповторні модуляції та плескання в такт спонукували сумувати та свінгувати вслід за обдарованою співачкою. Лірично та виразно акомпанувало тріо Бутмана. Класичні джазові композиції розкривались емоціями, змушували серця битися в такт майстерній поліритмії. Чуттєвість та пристрасть неймовірного голосу та ударного акомпанементу занурювали в світ класичного джазу. Були навіть характерні африканські танці у виконанні джазової діви. Співачка розпалила публіку неймовірно, і навіть на прес-конференції після виступу Ліса Хенрі співала для вінничан, які довго не бажали прощатись з талановитою голосистою леді.
Отже, музична подія року у Вінниці - XVIII джазовий фестиваль Vinnytsia Jazzfest-2013 – відбулася, лишивши по собі приємні спогади та відлуння чудових мелодій, в ритмі яких два дні жила вся Вінниця. Новий фестиваль відбудеться лише через рік, проте чудового настрою та джазового запалу вінничанам вистачить надовго.
Фото Максима Кушки