Жителька буковинського міста Кіцмань Оксана Твердохліб установила в себе на подвір\'ї сонячну електростанцію. Агрегат виробляє достатньо електрики, щоби забезпечити її господарство, а надлишок вона навіть продає в міську електромережу. Жінці як першопрохіднику використання сонячних батарей у побуті довелося приборкувати не лише сонячну енергію, а й байдужість чиновників, які не хотіли повірити в успіх її задуму.
Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Ранок.
Панель сонячної батареї розміром у 150 квадратних метрів височіє просто посеред центральної вулиці міста Кіцмань. Власниця електростанції Оксана Твердохліб каже, що потужності достатньо, аби забезпечити електроенергією її триповерховий будинок і навіть продавати надлишок електроенергії у мережу.
"За місяць вона виробила десь 1300 кіловат – це для зимового місяця досить потужна цифра. Спожила я десь третю частину. Решту було віддано в нашу мережу за "зеленим тарифом", - говорить Оксана Твердохліб.
Ідея збудувати власну сонячну електростанцію прийшла до буковинки під час проживання в Австрії – там такі можна побачити ледь не на кожному будинку. Зростання тарифів на електроенергію в Україні остаточно переконало жінку. Тепер вона ще й заробляє на виробництві електрики.
"По одному із лічильників вони вже в плюсі: ми рахунок не виставляємо, рахунок виставляється на різницю. Наприклад, він згенерував тисячу кіловат, а спожив тільки 100. Тобто 100 він не платить нічого, а за 900 ми йому відшкодовуємо", - пояснює начальник Кіцманського РЕМ (район електричних мереж) Олег Нагірняк.
Із так званим "зеленим тарифом" обленерго виплачує жінці щомісячно 3,5 гривні за кожен кіловат. Таким чином електростанція, що обійшлася у 9 тисяч євро, за підрахунками власниці, окупиться за сім років. Щоправда аби встановити сонячні батареї, жінці довелося подолати чиновницький супротив.
"За кордоном, якщо хтось хоче побудувати таку електростанцію, це триває від сили тиждень - з монтажем, з усім. Мені прийшлося боротися півроку, причому кожного дня", - згадує Оксана Твердохліб. Власниця ж сонячної батареї не шкодує, що витратила півроку на те, аби домогтися лише дозволу на їхнє встановлення. Каже, навіть якби не продавала надлишок у мережу, а лише забезпечувала власні потреби в електроенергії, усе одно це було б вигідно.