Слов’янськ – це Україна. Сьогодні за цей лозунг у місті, яке впродовж трьох місяців вважалось форпостом терористів на Донбасі, не приставляють дуло автомата до скроні. З приходом української армії Слов’янськ оживає, починає працювати інфраструктура, на вулицях з’являються люди… І з острахом дивляться на сотні зруйнованих артобстрілами будинків – на результат наївної і безглуздої «дружби» з сепаратистами.
Від звільнення Слов’янська пройшло уже більше трьох тижнів, але напруга залишається. Життя і смерть усе ще поруч. «На згадку» терористи залишили величезну кількість замінованих об’єктів. Разом із іншими силовиками, ситуацію у місті контролюють вінницькі спецпризначенці. Минулого тижня з Вінниці відправили групу із гуманітарною допомогою вінничанам на Донбасі.
«Один день поряд з війною» - фільм, відзнятий журналістами телеканалу «Віта» під час перебування у Слов’янську. У телепроекті вінницькі військові, які пожертвували спокоєм мирного життя, залишили власні родини заради обов’язку перед Батьківщиною, показують реальну ситуацію у місті, назва якого облетіла увесь світ. Якою бачать картину свого рідного міста розповідають місцеві жителі.
Сьогодні в Україні виникає чимало дискусій на тему «Хто і за що повинен воювати на Донбасі?». Український медіа-простір сколихнув ролик «Лист бійця Національної гвардії жителю Слов’янська, який покинув місто під час АТО». У них одна країна, схоже життя, уподобання, діти – ровесники… І для обох спокій обірвала війна. Але для одного – битвою за єдину Батьківщину, для іншого – втечею з рідного міста. «Чому?», запитує нацгвардієць.