«Та хіба ж, тато, я могла його там залишити…» Тільки це й сказала восьмирічна Настя переляканим батькам, коли ті побачили обварені руки доньки, шкіра на яких злізла наче медичні рукавички. Дівчинка рятувала свого друга – песика Басю, який впав у киплячий котел. З окропу дівчинка дістала собачку голими руками.
- Я його поклала погрітися, - розповідає Настя про свого чотирилапого друга. - А він туди впав... Я стала на стільчик, зняла кришку, і почала однією рукою його шукати. Найшла. Потім встромила дві руки і витягнула його.
Першим Настю побачив батько. Василь Хребтань розповідає, що донька навіть на руки уваги не звернула. «Навіщо ж ти обидві руки встромила?» - питав доньку. «Та хіба я однією рукою п’ять кіло підніму», - спокійно відповідала Настя.
- І вона його дістала, не залишила друга. Але не змогла врятувати, - розповідає Василь Вікторович. – Песика Настя рятувала свідомо, вона все розуміє. Вдома ні до розетки, ні до сірників, ні до таблеток не лізе. Нічого з цього не бере. У неї дуже доросле мислення, говориш з нею – як з дорослою людиною.
Коли мама привезла Настю до районної лікарні, медики здивувались не тільки тому, як дівчинка самовіддано рятувала друга, нехай і чотирилапого, а й силі волі і витривалості маленької дитини.
- Дівчинка поводилась дуже спокійно. Я навіть дивувалась цьому. Перед цим була доросла жінка з опіком кисті однієї руки, і не могла стриматись. А у Насті ж опіки обох рук і передпліччя, дівчинку доставили у відділення невідкладної допомоги у важкому стані, - розповіла Тамара Мандибура, лікар відділення невідкладної екстреної допомоги Тульчинської центральної районної лікарні.
У лікарні Насті надали першу невідкладну допомогу, перевели у реанімацію. Після консультації з вінницькими лікарями районним була надана згода, щоб дівчинку перевели в обласний центр – в опікове відділення. У Вінниці Насті вже зробили операцію, пересадили шкіру. Але шлях до одужання, в тому числі і психологічного, - довгий і складний. Настя тільки зараз відійшла від шоку і вповні почала усвідомлювати, що сталось. «Невже в мене тепер будуть такі руки завжди?» – запитує у батьків. І досі не може повірити, що її песик Бася загинув, адже зробила усе, аби його врятувати.
- Того песика я виміняв на три мішки бараболі, - розповідає Василь Вікторович, Настін тато. – Назвали песика Бася, від імені Вася, тільки змінили одну букву. Народу у нас у селі мало, садочка немає. Тож цей собачка і став для доньки кращим другом.
Родина Хребтань живе у селі Копіївка Тульчинського району. Сім’я вирощує картоплю для продажу, тримає маленьке господарство. Коли у школі, де навчається Настя, дізнались про нещастя, зібрали трошки коштів, щоб допомогли у лікуванні, адже знають, що сім’я живе скромно і заробляє на життя власною працею. Батько дівчинки відкрив рахунок, на який можна перерахувати гроші. Василь Вікторович зізнався, що вагався перед тим, як це зробити. Каже, не звик просити, та й знає, як важко заробляються гроші.
Ви можете допомогти у лікуванні Насті
«Приват банк»
Р.Р: 29244825509100
МФО: 305299
ЄДРПОУ: 14360570
Призначення платежу – благодійна допомога на для лікування дитини
Одержувач - Хребтань Василь Вікторович, батько Насті
Ідентифікаційний номер: 2884908758
Номер карти одержувача 4405885822789332
Контактний телефон: 067-431-21-77 (Василь Хребтань)