Сьогодні 150 років від дня народження колишнього міського голови Вінниці Миколи Оводова

На початку 20-го сторіччя міським головою Вінниці був Микола Васильович Оводов, який управляв містом впродовж 18 років. За його керівництва у Вінниці вперше з’явились телефон, водогін та трамвай, були зведені театр та готель «Савой». Сьогодні виповнюється 150 років від дня його народження.

Микола Оводов був міським головою Вінниці на зламі двох століть, у 1899-1917 роках. Це був час великих змін для міста, перерваних драматичними сторінками Першої світової війни та революційними подіями 1917-го року.

Він народився 17 листопада 1864 року у збіднілій дворянській сім’ї. Освіту Оводов здобув в університеті святого Володимира у Києві. Після закінчення навчання юнака направили у Подільську губернію, де 7 березня 1889 року призначили ямпільським міським лікарем.

Через рік Оводова перевели на таку саму посаду у Вінницю. У 1890 році він став лікарем місцевого реального училища, а в 1892 – консультантом по хірургічних хворобах при Вінницькій окружній психіатричній лікарні. За боротьбу з холерою, епідемії якої періодично спалахували в місті, Микола Оводов був нагороджений орденом св. Анни III ст. Також мав ордени св. Станіслава II ступеня і св. Анни II ст.

Крім професійних досягнень, Микола Васильович мав й активну громадську позицію. І 30 березня 1899 року у віці 35 років гласні міської Думи (тогочасний представницький орган міського самоврядування, аналог сучасної міської ради) обрали його міським головою. Оводов займав цю посаду до 1917 року, адже неодноразово переобирався на цю посаду депутатами.

«Призначення Оводова ознаменувало зміну поколінь у місцевій владі – тому це призначення стало знаковим. Це був типовий прогресивіст та виразник інтересів освіченої міської інтелігенції. Важливо, що у втіленні його планів і думок розвитку Вінниці початку 20 сторіччя сприяла економічна ситуація: бюджет Вінниці чи не вперше використовувався для поліпшення міського господарства та розбудови соціально-культурної сфери.

Тогочасний побут міських жителів кардинально змінився. Стали реальністю нові види зв’язку (телефон) енергії (електростанція, освітлення вулиць) і громадського транспорту (трамвай). З’явилась система водопостачання, зростала мережа навчальних закладів (жіноча та чоловіча гімназії, вчительський інститут), пожвавилось культурне життя міста (Народний дім, театр). Все це було наслідком вдалого клімату, створеного міським головою-реформатором. Він користувався величезною повагою та авторитетом серед міських жителів. Навіть в 1930-х роках, бульвар на головній вулиці міста називали «Оводовським», – розповідає історик та керівник спільноти «Історія Вінниці» Олександр Федоришин.

Саме Микола Оводов запросив до міста на вперше створену посаду міського архітектора Григорія Артинова, якому історичний центр сучасної Вінниці завдячує своїм неповторним модерновим «обличчям». І саме Оводов дуже часто знаходив кошти на втілення в життя ідей прогресивного архітектора. Взагалі, більшість справ, що стосувалися в той час Вінниці, були пов’язані з Оводовим.

З початком революційних подій 1917 року Оводов був знятий з посади, згодом він переїхав до міста Одеса, де до кінця своїх днів працював лікарем. Помер Микола Васильович у 1941-му у віці 77 років.