Продовжуючи висвітлювати тему про вінничан за кордоном, ми торкнемося актуальної теми сьогодення – трудова еміграція. Героїня сьогоднішньої статті виїхала до Польщі близько двох років тому. Спочатку в неї з’явилося бажання заробити грошей, але згодом Ольга Чугунова зрозуміла, що в сусідній країні зовсім інший рівень життя. Звісно, не без складнощів вона пройшла шлях від прибиральниці до адміністратора магазину у Варшаві. Зараз вона впевнено говорить про те, що бажання повертатися немає. В інтерв’ю ми розпитали,чому так сталося, і що її тримає за кордоном?
- Розкажи, як ти вирішила виїхати до Польщі?
- Я навчалася у Львові, там познайомилася зі своїм чоловіком. Коли ми почали жити разом, то зрозуміли, що для хорошого майбутнього варто спробувати свої сили деінде. Через фірму зробили документи, все було офіційно, обіцяли нормальні гроші. Але насправді, коли ми приїхали, то робота виявилась пекельно важкою. Я не знала мови, і зрозуміла, що так не може довго продовжуватись. Вечорами залишалася спілкуватися з поляками, так навчилася елементарно говорити.
- Ви зараз живете у Варшаві. Як взагалі місто, чим воно особливе?
- Варшава досить відрізняється від інших міст у Польщі, адже тут мало автентичної історичної архітектури. Багато споруд постраждали під час Другої світової, але їх відновили. Одним словом, Варшава – це справжній мегаполіс. Тут дуже стрімкий ритм життя. Якщо навіть говорити про центр, то він величезний. Все дуже цивілізовано, автоматизовано, зручно. Наприклад, в транспорті працюють кондиціонери влітку для прохолоди, взимку – для тепла. Багато різних моментів, до яких звикаєш і дивуєшся чому це не впровадять ніяк в Україні.
.jpg)
- Як з приводу роботи та фінансової спроможності?
- Поляки, як і українці виїжджають далі у Європу в пошуках кращого життя. В принципі тут нормально, можна заробляти в середньому 2000-2500 злотих. Цього вистачає на кімнату, поповнити телефон і придбати проїзний на всі види транспорту. На 500 злотих ти можеш купити джинси, куртку, взуття, кофтинку. Тут дуже багато розпродажів, все доступно! Якщо брати у еквіваленті з українськими цінами, то на таку зарплату можна жити і відкладати навіть.
- Чи знаходиш ти спільну мову з поляками? Які особливості їхнього часопроведення?
- За 1,5 роки життя у Варшаві я вільно навчилася говорити і вмію писати. Все ж, є деякі слова, які не можу згадати чи забуваю. В них є свій сленг, а ще поляки полюбляють читати на власний манір англійські слова. Імпрези (відпочинок в барі, в кафе чи вдома з друзями) зазвичай відбуваються з пивом і легкими закусками. До речі, в них тут культ булок, але вони й справді дуже смачні. Різноманітні м'ясо-молочні продукти, солодощі, фаст-фуд – це доступно і дуже смачно.
- Чи сумуєш ти за Україною?
- Я сумую за своїми рідними, але звикла вже до того, що маю у Варшаві. Хотілося б далі йти по кар’єрних східцях, спробувати себе в іншій професії. Я не розумію людей, які приїжджають сюди, вгроблюють своє здоров’я на важких фізичних робтах, а потім повертаються в Україну, щоб зробити ремонт в квартирі, в якій вони не житимуть. Як би не сумно, але до рівня життя звикаєш. Я напевно вже не зможу жити у Львові чи в Вінниці.
.jpg)