Під час реконструкції скверу Ліверпуль виявили таємничі підвали

7 серпня 2017 р. під час проведення робіт з благоустрою у сквері «Ліверпуль» будівельники відкрили підземні порожнини незрозумілого походження та велику кількість залишків цегли. Перша думка, що промайнула в голові кожного – відкрився черговий вхід до Вінницьких катакомб.

Однак при проведенні обстеження спеціалістами Центр історії Вінниці та волонтерами Вінницьке історичне товариство було встановлено, що виконавці робіт натрапили на залишки підвального поверху будинку Я. Співака 1910-х рр. де розміщувався меблевий магазин, торгові ряди та лавки.

Садиба не пережила період Другої світової війни: під час бою за місто у березні 1944 р. будинок згорів та не піддавався відновленню. Вочевидь, в силу великого об’єму робіт з демонтажу підвальних стін та фундаментів будинку у післявоєнний час було прийнято рішення облаштувати сквер на вирівняній ділянці, по рівню підлоги 1-го поверху. З цегли зруйнованої садиби виклали підпірні стінки, а ухили рельєфу засипано залишками будівельного сміття.

Основний пролам виник у стелі підвального поверху будинку при викопуванні котловану під ліхтар. Екскаватор проламав цегляне мурування по металевим балкам, після чого відкрилась яма глибиною близько 1,5 м.

За висновком викладача Вінницького коледжу будівництва і архітектури Женя Совінський, виявлене приміщення розміром 3х6 м та висотою близько 2,8 м має муровані стіни з каменю, аркові перекриття по металевим балкам і є одним із секторів підвалу цього будинку. У склепінні через перезволоження цегляного мурування та руйнацію корінням дерев вже неодноразово виникали пролами, які засипались ґрунтом.

Також у процесі проведення комунікацій відкрито периметр капітальних стін будинку, фрагменти мощення підлоги 1-го поверху кахлем, залишки комунікацій, вигрібних ям та господарських приміщень, що співпадають з архівними кресленнями.

Особливої історичної цінності підвали будинку Співака не мають, адже неодноразово перебудовувались та були пошкоджені впродовж І пол. ХХ ст. Співробітники Центру зафіксували усі збережені архітектурні форми, додавши їх до архівних матеріалів.