1898 року два вінницьких підприємливих євреї – брати Гельблу вирішили побудувати дохідний (прибутковий) дім. Купили землю у центрі міста близ Поштової вулиці. Справа була дуже прибутковою, тому що у ті роки Вінниця бурхливо розвивалася. До міста прибували різні фахівці – інженери, лікарі, освітяни, підприємці, які потребували недорогого житла. На відміну від готельних ціни на квартири у дохідних будинках були більш доступними.
1900 року до Вінниці з Вапнярки прибув підприємець Мойсей Флігельтуб з родиною, який спочатку пів року винаймав квартиру на другому поверсі будинку братів Гельблу, а згодом придбав її. Флігельтуб швидко зрозумів, що місце знаходження будинку дуже вигідне для торгівлі. Тому підприємець купує ще квартиру на першому поверсі, де відкриває магазин з торгівлі колоніальними товарами. Чуття не підвело – дуже швидко справи пішли вгору. Чай, кава, спеції, екзотичні горіхи користувалися неабияким попитом серед заможних мешканців, тим більш, що подібних закладів у місті не було. Також Флігельтуб розвернув паралельно ще й гуртову торгівлю колоніальними товарами у Києві, Москві та С.-Петербурзі. Однак, великих контрактів він укладати не міг, заважала недовіра партнерів до осіб єврейської національності. За порадою одного з друзів 1904 року Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім’я – став Заваркіним Матвієм. Після цього успіх у бізнесі був гарантований.
До 1917 року сім’я Заваркіних вважалася однією з найзаможніших у Вінниці. 1918 рік змінив хід подій не лише в країні, родина Заваркіних вимушена була розпродати своє майно й виїхати до Парижа, пізніше, у 1922 році – до Америки, де й досі живуть їх нащадки.
Експонати нашої історичної реконструкції оригінальні. У експозиції колекція самоварів, бульоток, гасових ламп та цікавих побутових дрібничок того часу.
Історична довідка: перші самовари в Росії почали виготовляти у Тулі з 1860 року. Самовар – російський посуд для церемонії пиття чаю. Чай був надто . дорогим задоволенням і його розбавляли великою кількістю води, для цього й служили самовари.
Бульотка – це різновид самовара, більш зручний для приготування напою. Менший за об ‘ємом, нагрівався спиртовкою.
Коробочки для чаю були із замочками, щоб прислуга не крала дорогий чай.
Коробочки для льодяників, які у той час називали ландринками(3а прізвищем хазяїна карамельної фабрики у Москві Генрі Ландрина).
Вишукані порцелянові сервізи для чаю-кави.
Підстаканники, з яких пили чай переважно чоловіки, жінки пили з чашок.
Ваги у фунтах виміряли крам.
Годинники. Аптекарський годинник Густав Беккер з Німеччини незвичної форми багатокутника. Голандський годинник оригінального дизайну на релігійну тематику.
Стіни магазину оздоблені вінницькими газетами та фото тієї епохи.
Музей – кав’ярня «Вітальня щасливого часу»
В основі експозиції музею-кав’ярні інтер’єр вітальні міського будинку к. ХІХ – п. XX ст. Шпалери на стінах, ліпні карнізи та плафони на стелі, бронзова люстра, канделябри, буфет та музичний інструмент, як обов’язковий атрибут дизайну вітальні заможної родини того часу.
На особливу увагу заслуговує колекція годинників: на стінах столові годинники найпопулярніших на той час виробників Густав Беккер (Німеччина). Ле Руа та Шарль Гійом (Франція). Усі вони різняться дизайном та боєм. Камінний комплект на піаніно – канделябри та годинник «Ангели та сатири» італійського майстра Рікардо Борсіні є рідкісним, подібних було виготовлено дуже мало .
Кабінетний годинник Юнгханс на буфеті є оригінальним завдяки ртутному маятнику. Пісочний годинник виміряє півгодини часу.
Французький камінний годинник «Кавалер та дама» виготовлений з чорного мармуру надзвичайно рідкісного дизайну.
Буфет з червоного дерева роботи польських майстрів початку ХХ ст.
На буфеті зверху розташована унікальна бронзова статуя руанської діви Жанни д Арк на коні к. ХІХ ст .
У музейній вітрині чайний посуд тих часів з міді, латуні, бронзи та порцеляни, французький каретний годинник з емалями, англійська посрібнена скарбничка для коштовностей, дикий веприк з бронзи для витирання канцелярських пір’їв. Також у вітрині розташована цікава колекція ексклюзивних тематичних німецьких порцелянових статуеток ручної роботи к. ХІХ ст. Над буфетом розташовані гасові ліхтарі (фари), якими були оздобленні карети того часу.
Поруч з буфетом розташований вишуканий вішак роботи французьких майстрів початку ХХ ст. з натурального оніксу та оздоблений бронзовими елементами.
На центральній стіні картина роботи невідомого художника, на якій зображено будинок братів Гельблу у 1902 році. Картина була знайдена у підвалі будинку. За однією з версій, намальована донькою друга родини Заваркіних.
Портрет Матвія Заваркіна 1912р., подарований музею його нащадками.
«Туалет-музей»
Не посміхайтесь, шановний читачу, але ця зала для деяких відвідувачів є найцікавішою для огляду. Клозет – це святе місце для кожного! Як відомо, ранок взагалі починається не з кави;) До слова, перший туалет сидячого типу був побудований у 2600 році до нашої ери і належав шумерськії цариці, а стародавні римляни туди ходили не лише за потребою – джентльменська і дамська кімната була своєрідним центром філософських бесід, де укладалися угоди і призначалися зустрічі.
Поняття «туалетна кімната» трактувалося як приміщення для здійснення туалету, тобто для приведення в порядок свого зовнішнього вигляду. Туалетні кімнати були обов’язковим атрибутом будинків заможного класу. Як правило, жіночі туалетні кімнати виконували роль своєрідного будуара, де дама вмивалася, вбиралася, розчісувала довге волосся, приколювала до одягу коштовності та ін. Туалетна кімната в жодному разі не асоціювалася з місцем, де знаходиться сантехніка, призначена для відправлення природних потреб. Відтоді наша туалетна кімната перетерпіла серйозні зміни.
Роздумуючи над філософськими категоріями буття, ви зможете причепуритися перед будуарним вікторіанським дзеркалом кінця ХІХ століття, оглянути не менш старовинний змішувач і раковину, посріблену тарілку з побажаннями від самого пана Заваркіна. Гроші царської доби, особливо паперові, в таких громадських місцях становлять особливу цінність, тому пропонуємо оглянути їх зразки номіналом в 5, 10, 25, і 100 рублів. Безперечно, перлиною цього богоугодного місця є німецький годинник з філософсько-туалетним написом «Manchmal läuft alles verkehrt» (нім. Іноді все йде не так). Поглянувши на годинник, Ви зрозумієте, чому ж на ньому зроблений саме такий постулат;)