На тлі пандемії та пов’язаної економічної турбулентності тема змін клімату та зеленої енергетики відійшла на другий план. Хоча питання відповідального ставлення до природи та зменшення впливу на довкілля залишається на порядку денному. Президент МХП Еко Енерджи Олександр Домбровський переконаний, що ці теми залишаться актуальними, більш того, саме вони потребують інновацій. Про це він розповів в інтерв’ю «НВ».
— Олександре Георгійовичу, у чому, на вашу думку, внутрішній енергетичний потенціал України?
— Давайте подивимось на ситуацію з іншого боку. Сьогодні є чимало дискусій про співпрацю з МВФ. Ідеться нині про суму в $5 мільярдів, які ми потім маємо віддавати. Водночас, щорічні витрати держави на імпорт вугілля, нафти, газу, ядерного палива, плата за зберігання ядерних відходів — усе це перевищує $16 мільярдів. Тобто, ми забираємо ці гроші з української економіки. Тому з точки зору енергетичної безпеки варто максимум енергії виробляти всередині України. Нам треба переходити на чисті джерела енергії — сонце, вітер, біоенергетику.
І Україна як аграрна країна має величезний біоенергетичний потенціал. За оцінками Біоенергетичної асоціації України, ми можемо замінити близько 20 мільярдів кубометрів газу внутрішніми біоресурсами. І йдеться про відновлюваний ресурс, який забирає CO2 з повітря і дає позитивний мультиплікативний ефект економіці.
— Йдеться лише про газ?
— Ні, коли ми говоримо про біоенергетику, то це і біогаз, і біометан, і вироблення електричної енергії, і тепла, а також біоетанол та використання ресурсів біоенергетики в транспортному секторі.
— Зелена енергетика, звісно, потребує значних інвестицій та інновацій. Наскільки це технологічно складно в Україні?
— Формула, яку для себе вивів, це умовно «чотири І»: інформація, інновації, інтеграція та інвестиції. Цей ланцюжок дозволяє країні мати наукоємний, високотехнологічний продукт. З одного боку, у нас є чимало технологічних підприємств. З іншого — багато перепон. Тому компанії як Миронівський хлібопродукт (МХП) одним із драйверів свого росту роблять інновації, внутрішню інноваційну конкуренцію. І задача — випускати продукти та сервіси, які є найбільш прибутковими. А держава має створювати умови та стимулювати інновації. Перш за все, звісно, це вартість коштів.
— Якими проєктами МХП особливо пишається?
— Коли ми говоримо про Україну як потужного інноваційного гравця на світовому аграрному ринку, треба говорити про модель циркулярної економіки. Тобто, на кожному етапі виробництва отримувати додаткову вартість, дбаючи про природу і отримуючи екологічні продукти. Одним із таких проєктів МХП є переробка відходів у біогаз, який перетворюємо на енергію, тепло, пар, а також органічні добрива. Останні, зокрема, дозволяють розкислювати ґрунти та відновлювати їхню родючість, яка катастрофічна впала за останні 40 років.
— Екологічність — це все ж певний «модний» тренд чи необхідність?
— Модель МХП уже багато років працює. Вона постійно оптимізується і покращується. І така модель використовується і на Заході. В Україні є чимало компаній, які використовують ресурси в повний цикл і friendly до природи, запускають екологічні технології. МХП просто один з лідерів галузі, з правильно інтегрованою моделлю. І варто врахувати, що при надзвичайно високій енергоємності української економіки, ми в МХП робимо все максимально енергоефективно, дедалі покращуючи результати. І це дозволяє ефективно конкурувати на глобальних ринках.
— Скільки часу забрала така перебудова виробництва?
— Це безперервний процес. Нині ми працюємо над проєктом по виробництву біоетанолу. Крім того, серйозно займаємося проєктом щодо зеленого водню. Інвестуємо у досвід, практику, технології. І все це для підвищення енергетичної безпеки компанії, екологічної безпеки, і, звісно, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.
За матеріалами «НВ»