В.о. міністра аграрної політики та продовольства України у 2018−2019 Максим Мартинюк розповів виданню НВ, чи дійсно новий податок виведе агробізнес із тіні і вирівняє податкові умови для всіх, або ж це лише красива обгортка для знищення одноосібників і спонукання власників паїв продати свою землю.
В останнє десятиліття в Україні почало з’являтися таке явище, як одноосібники. Це люди, які обробляють іноді по 10, іноді по 200 гектарів землі. Частина цієї землі - у власності самого фермера і членів його сім'ї, решта — належить його родичам, друзям, сусідам і просто односельцям. За словами Мартинюка, наразі в Україні (за приблизними розрахунками) близько 20 тис. одноосібників. Вони не мають такої ефективності виробництва, не можуть залучати кредитні ресурси. Однак, із моменту появи одноосібників агрохолдинги використовували фінансові та політичні ресурси, щоб їх позбутися.
Ідея обкласти дрібних аграріїв безумовним податком на землю - не нова. «Вперше я почув про неї 2017-го року від представників великих агрохолдингів, які мали потужне лобі в органах влади. Тоді вони просто хотіли відмахнутися від цих маленьких агровиробників. Щоб їх просто не стало. Але ми розуміли, що такими діями можна завдати шкоди соціально вразливим верствам населення. Адже новий податок збільшує навантаження насамперед на власника паю, а це здебільшого - пенсіонери», - зазначає екс-міністр.
Крім того, пропонувалося «зрівняти» всіх: і тих, у кого в обробітку тисяча гектарів, і тих, у кого біля хати 60 соток городу. Тоді ця ідея просувалася з тезою «вирівняти податкове навантаження на 1 гектар». Але насправді, це вирівнювання — лише уявне. «Кожен агрохолдинг дійсно може платити з кожного гектара землі 3−5 тис грн цього податку. Але на відміну від одноосібників, вони мають змогу залучати найкращих консультантів щодо оподаткування, можуть оптимізувати своє податкове навантаження і як експортери отримують відшкодування ПДВ», - продовжує Максим Мартинюк.
За його словами, якщо й говорити про рівні умови, то вони мають бути рівними всюди. «До вересня 2019-го року ідея встановлення безумовного податку на землю залишалася лише розмовами через жорстку позицію уряду. Зараз для агрохолдингів настав ідеальний момент, коли влада не розуміє, за що голосує і які закони приймає. Якщо Рада дозволила імпорт електроенергії з Росії, який убиває українську енергетику, то чому б Раді не встановити безумовний податок на 1 га, який вбиває дрібних підприємців?», - вважає Мартинюк.
На його думку, нова активізація лобіювання цього податку покликана навіть не боротися з одноосібниками, а створити умови, за яких власність на землю стане обтяженням, яке спонукатиме людей продавати свою власність. В цьому випадку - землю. «Законопроєкт 3131 безумовно стане серйозним стимулом для продажу землі. Якщо зараз соціологія показує, що землю готові продати 10% власників, то це люди, які хочуть продати її з власної волі. А після запровадження безумовного податку, до них може додатися ще 30−40% людей, яких до цього буде підштовхувати система оподаткування», - вважає екс-міністр.
Цього тижня автори законопроєкту внесли на заміну інший 3131-д, в якому дещо послабили умови оподаткування. Нардепи прописали преференції для сімейних фермерських господарств, відтермінувавши для них сплату цього податку, а також дещо знизивши його ставку. «Результат від такої заміни не зміниться - ті цілі, які поставили перед лобістами цього законопроєкту, так само досягаються новою редакцією документа. Насправді, єдине, що можна зробити з цією ініціативою — не приймати її. Конкуренція — це основа сучасної цивілізації. Вбивши дрібних підприємців, ми знищуємо там конкуренцію та знищуємо село», - говорить Мартинюк.