Орден “За мужність” вручили дружині та синові загиблого на Сході вінничанина.
Дмитро Фірсов, який проходив службу в 93-й механізованій бригаді, загинув 6 березня минулого року. Сьогодні побратими та представники Вінницького ОМТЦК та СП зібралися, аби вручити сім’ї загиблого орден «За мужність» ІІІ ступеня та вшанувати пам’ять Героя.
— Від початку збройного протистояння українські військовослужбовці демонструють відвагу, мужність і непохитність, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність нашої держави. Їхні вчинки стають взірцем для всього українського народу, — зазначив військовий комісар Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Ігор Ліщук. — Біль від втрати чоловіка і батька нестерпний, та пам’ять про нього житиме вічно.
Дмитро Фірсов народився 1980 року в Грузії в сім’ї військовослужбовця. Згодом родина переїхала до Донецька. Після початку російської агресії чоловік одразу взяв до рук зброю та пішов обороняти рідну землю. Спочатку був добровольцем у батальйоні «Донбас», допомагав евакуйовувати бійців з Іловайського котла. Кілька місяців потому перейшов у 93-ту бригаду.
Військовослужбовець загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське Новоайдарівського району на Луганщині внаслідок підриву БМП на закладеному вибуховому пристрої. Похований у Вінниці на Алеї Слави. До обласного центру родина переїхала після окупації Донецька. Указом Президента України від 29 грудня 2020 року лейтенант Дмитро Фірсов посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
— Для Дмитра нагороди були неважливі, — розповіла вдова загиблого Тамара. — Він ніколи не прагнув отримати щось матеріальне. Але я впевнена, що мій чоловік дійсно гідний цієї нагороди, він її заслужив. І я вдячна, що Дмитра пам’ятають, і пам’ятають всіх, хто віддав своє життя за Україну.
Без батька залишився 17-річний Георгій Фірсов.
— Ці відзнаки є пам’яттю про мого батька. Почуваю велику гордість за нього. Я знаю, що він зробив, коли і для чого. Я знаю, що багато людей просто не здатні на такі подвиги. Мій батько — Герой, і я ним пишаюсь, — зауважив хлопець.