У Вінниці просто на наших очах з’являється мурал, який не лише прикрасить, а й наповнить міський простір особливим змістом. На новому стінописі – зображення видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета, музиканта та педагога Григорія Сковороди. Ініціатива створення муралу належить Культурній асоціації «Новий Акрополь». Проєкт втілюють за сприяння міської ради та за рахунок благодійних внесків мешканців і друзів нашого міста.
«Розпошир удаль зір свій…», – звертається до нащадків із глибин віків Григорій Савич. Саме цей рядок із 22-ої пісні «Саду божественних пісень» мислителя розмістили на муралі. Його ескіз розробила Катерина Бонецька – ілюстраторка та графічна дизайнерка, родом із Вінниці, яка нині проживає в Австралії. Український Сократ, за задумом авторки, постає на тлі концентричних сонячних кіл у медитативній позі зі спокійним та натхненним обличчям, а над ним летять у небо лелеки. Кожна деталь має символічне значення, кажуть ініціатори проєкту.
«Символ кола займає у творчості Сковороди особливе місце. Це стародавній символ вічної мудрості, вічної філософії. Ця мудрість є початок і кінець, мета всього, - розповідає волонтерка Культурної асоціації «Новий Акрополь» Юлія Каменщикова. – А лелеки – це саме ті птахи, які підіймають наш погляд і кличуть нашу душу. Вони уособлюють рідну домівку і продовження роду, піклування один про одного. У своєму філософському трактаті «Кільце» Сковорода порівнює людину, в душі якої пробуджується світло Істини із сонцем на світанку, із лелекою, який будує храм на твердині Істини, що здіймається над бурхливим морем життєвої метушні».
3 грудня цього року виповнюється 300 років від дня народження Григорія Савича. Ідея створити мурал у Вінниці до цієї дати з’явилася ще у квітні, а після знищення росіянами Музею Сковороди на Харківщині її натхненники ще дужче упевнилися у важливості реалізації свого задуму.
Далі, за словами Юлії Каменщикової, були консультації із департаментами культури й архітектури та містобудування Вінницької міської ради щодо локації майбутнього муралу та громадські обговорення, котрі засвідчили прихильність мешканців. А ще те, що можна назвати щасливим збігом чи навіть провидінням.
Судіть самі: будинок №21, на якому пишеться мурал, нині знаходиться на вулиці Григорія Сковороди (донедавна Пушкіна). Його обрали для стінопису майже за пів року до чергового етапу перейменування топонімів міста. Тоді ніхто навіть і гадки не мав, за яку назву вулиці проголосують вінничани.
«До речі, раніше на цьому місці міг з’явитися інший мурал, але мешканці були проти – їм не сподобався запропонований ескіз. Цього ж разу все склалося якнайкраще. Людям наша ідея припала до душі і вони активно збирали підписи на її підтримку», - каже пані Юлія.
Показово також, що мурал створюється виключно за донати небайдужих вінничан і друзів міста. Наразі надійшло вже 28 тисяч із необхідних 40 тис. грн. За ці кошти вдалося виконати левову частку робіт. Художник Олександр Никитюк намагається використати по-максимуму кожну погожу днину. Працює від ранку і до настання вечора. Зізнається, це далеко не перший стінопис на його рахунку, однак, він виявився надзвичайно особливим.
«Не можна було за один день це зробити, взяти і намалювати. Це був процес, знаєте, як діаманти шліфують, так і ми робили рафінацію образу Сковороди: ми багато читали, слухали, спілкувалися. Це тривало пів року фактично. Спочатку робили багато ескізів, вивчали творчість Григорія Сковороди і відшукували, що є найважливіше. А найважливішого там виявилося дуже багато. Адже він породив свою власну філософію, яка сьогодні найбільше підходить для України. Це фактично є таким фундаментом, на якому стоїть Україна, бо без філософії, без ідеології держава не може існувати, вона розвалюється. Ми бачимо це по сусідах і тих диких речах, які вони творять», - наголошує Олександр Никитюк.
Художник пише мурал спеціальними акриловими фарбами, згодом для більшого захисту його покриє шаром лаку. Масштаби художнього полотна вражають – майже 105 квадратних метрів. Але навряд-чи існує мірило, яким можна масштабувати велич постаті Григорія Савича, говорить живописець і зазначає: «Я долучився до виконання муралу, бо наша Перемога це не тільки армія, але й дуже важливий і той фундамент, на якому базується Україна, наша філософія, ідеологія, ментальність і цінності».
А Юлія Каменщикова додала: «Сьогодні збереження української культури та символів – це теж наш фронт. Дякуємо усім за небайдужість та ваші внески. Сподіваємось, нам вдасться дозбирати ще 12 тисяч грн на завершення проєкту (зробити донат можна за посиланням https://newacropolis.org.ua/donate ) Разом ми сила!»