Шостого січня українці віздначають Святвечір за юліанським календарем.
- Як традиційно проводили цей день на Вінниччині?
- Навіщо під стіл клали сокиру, а господарство посипали маком?
- Як приготувати кутю та що не можна робити на Святвечір?
Старовинні традиції святкування Різдва на Вінниччині
За церковною традицією, Різдву передував чотиритижневий піст. В цей час люди намагалися завершити всі роботи: побілити та прикрасити хату, повивішувати рушники.
Оригінальним різдвяним оздобленням Поділля були паперові квіти та витинанки, прикраси з соломи, так звані «павуки».
Вранці 6 січня господиня починала готувати 12 пісних страв, що символізували кількість місяців, або апостолів. Для святкової вечері використовували фрукти та овочі, ягоди та гриби, бобові. Їжу готували різноманітну, аби забезпечити добробут на увесь наступний рік.
Головними стравами були кутя та узвар. Їх завжди готували першими.
Популярною стравою до Різдва на Вінниччині була «Шупеня» – капусняк із пшоном та квасолею. Готували також пісний борщ з карасями, гречану та пшоняну каші, вареники, пекли млинці.
Сідати до столу потрібно було із першою зіркою на небі. Першою обов’язково куштували кутю.
Були й особливі традиції. Зокрема, на Святвечір під стіл клали сокиру. На неї треба було стати босоніж, щоб ноги стали «тверді як залізо» та були сила й здоров’я для усієї родини.
Фото: Вінницький обласний краєзнавчий музей
Після вечері діти залазили під стіл, на солом’яну підстилку та імітували квохтання курей та мукання корів. Це для того, аби навесні завелися квочка з курчатами, а в худоби був гарний приплід.
В місці, де стоять корови, господарі мали звичай посипати все маком, «щоб відьми його визбирували, та не могли приступити до худоби».
Із пори жнив зберігали обжинкового Дідуха із пахучого сіна. На свято його встановлювали на покуті під образами. На святковому столі обов'язково мали бути свічки та сіль.
Після Святвечора в обрядовому календарі починалися Святки, що тривали до Водохреща.
Що символізує кутя
Раніше кутя була повсякденною стравою. На Різдво до неї додатково додавали горішки та мед. Сьогодні кутю не готують для щоденного вжитку, її місце – серед важливих ритуальних страв.
Головне символічне значення куті – вшанування предків. В давнину вважалося, що померлі предки приходять на Різдво у дім, щоб скуштувати цієї страви. Тому після вечері її не забирають зі столу.
Кутя обов’язково має бути солодкою. В поминальних традиціях українці завжди дуже шанували солодощі та солодкі страви. До того, як в Україні масово почали вирощувати цукровий буряк, кутю підсолоджували медом та фруктами.
Фото: ТСН
Як приготувати пшеничну кутю
Традиційними інгредієнтами головної страви українського різдвяного столу - куті є пшениця, мед, мак, та горіхи. Але рецепт має безліч варіацій. В кожній родині кутя може відрізнятися за смаком та консистенцією.
Єдиного традиційного рецепту куті не існує. Споконвіку її готували так, як це заведено в селі, або в окремій родині.
Для приготування куті знадобиться:
- 500 г пшениці;
- 1 літр води;
- пів чайної ложки солі;
- мед (за смаком);
- 2 склянки маку;
- горіхи та родзинки.
Приготування:
Пшеницю зварити на слабкому вогні, щоб вона стала м'якою. Деякі господині радять попередньо замочити її водою на кілька годин, або на всю ніч.
Варять крупу в пропорції: 1 склянка пшениці / 2 склянки води.
Мак потрібно залити окропом на кілька хвилин, далі відцідити воду та перетерти в мясорубці або в млинку. Раніше мак традиційно терли макогоном в макітрі.
Мед, сушені фрукти та горішки додають на власний смак.
Коляда
Традиція колядувати прийшла з язичницьких часів. Після прийняття християнства її приурочили до народження Ісуса Христа.
Ходити колядувати прийнято великими компаніями зі звіздарем на чолі, та із Віфлеємською зіркою. Компанія колядників має налічувати мінімум трьох людей: звіздаря, дзвонаря та мішоношу. Колядки починають співати після святкової вечері.
Фото: УНІАН
Великою популярністю раніше користувалася традиція «водити Козу». Маску кози робили із дерева, рогами слугували гіллячки, а вухами були дерев’яні ложки. Одягали Козу в вивернутий догори хутром кожух.
Коза на Різдво та наступне свято – Щедрий вечір, ніколи не ходила сама. ЇЇ повинна була водити юрба "козоводів", що ходили від хати до хати та розігрували вистави.
Фото: Українська правда
В язичницькі часи Коза була символом родючості та хорошого врожаю. З приходом християнства виникла легенда, про те, як Марія перетворила новонародженого сина, що лежав у яслах на козу, щоб врятувати його від злих сил. Українці вважали, що кожного Різдва Богоматір обертає своє дитя на козу, і це триватиме, поки на землі не скінчиться боротьба добрих та лихих сил.
Що не можна робити у Святвечір
Серед різдвяних традицій на Поділлі були й заборони та забобони:
- не можна їсти м'ясо та яйця, молоко – піст;
- в цей день не слід сваритися, лаятися матом;
- заборонено прати та прибирати, готувати їжу – можна;
- не слід сідати до святкового столу в чорному, старому чи брудному одязі;
- в цей день не можна економити, бо ввесь рік проведеш у злиднях;
- заборонено 6 січня голитися та стригтися;
- не можна відмовляти в допомозі бідним, бо накличеш біду на всю сім’ю;
- в Святвечір має зібратися вся родина, і ніщо не може залишитися поза домом - позичене чи забуте.