Нещодавно науковці «Стус Центру» опублікували досі невідомий вірш Василя Стуса. Його виявили, впорядковуючи багатотомне видання поета.
Дослідники розповідають, що досі чимало записів та чернеток Василя Стуса були поза увагою. Однак невелика наукова група отримала грант на оцифровку архіву Василя Стуса від "Staromiejskim Domem Kultury" міста Варшави. Завдяки цій роботі вдалося встановити багато цікавого та невідомого.
Вірш «Неба і сонця нема» створений наприкінці 1978 – на початку1979 років. Цей період був одним із найважчих у житті поета, але він продовжував писати.
Неба і сонця нема
тільки сніги і ліси.
Біла така вже зима
зовсім без чару краси
Пісні і сміху не чуть
ниє засніжений дріт
то під дротами течуть
в Лету останки літ.
Тиша - як дзвін, що затих
Тиша - як вигаслий жар
Боже, ти знаєш тих
котрі в снігах лежать
Знову і знову в очах
як попелища сліди
рої замерхлих дівчат
снять про вишневі сади
Кажуть, луна ще сміх
і догоряє снага
Вже як надії їх
сплять у надійних снігах
Вчора розвіялось сном
Завтра пливе в міражах
мовчки стоїть за вікном
Рідна душа
Текст вірша поет записав в нотатнику із адресами, рецептами та виписками із гнівних виступів громадськості на товариських судах. Вірш написано у Магаданській області.
Довідково: український поет-шестидесятник Василь Стус народився 6 січня 1938 року, у селі Рахнівка Вінницької області. На Вінниччині пройшли перші роки життя видатного українського поета, громадського діяча та борця за незалежність.