Сьогодні, 20 березня відзначається 79-та річниця визволення Вінниці від німецької окупації. У цьому матеріалі пропонуємо ознайомитися, коли та як звільняли Вінницю.
Розпочалося визволення України зі східних територій, у листопаді 1943 року звільнили Київ. Війська першого Українського фронту з великими зусиллями та важкими боями просувались далі на захід.
У грудні 1943 року під час Житомирсько-Бердичівської наступальної операції було звільнено села у Козятинському, Погребищенському та Оратівському районах. Однак у середині січня 1944 року, німецьке командування зосередило на Вінниччині значні сили, у тому числі танки та піхоту. Велися жорстокі бої за населені пункти у Липовецькому, Іллінецькому, Оратівському, Немирівському, Вороновицькому районах.
Фото: з відкритих джерел. Вінниця у часи німецької окупації
Вздовж берегів Південного Бугу німці намагалися спорудити міцні укріплення. Як стверджував німецький пропагандист Гебельс, Південний Буг – як малий Дніпро, неприступна лінія оборони. Авангардні частини радянських військ вийшли аж під Вінницю, утворився виступ, яким скористалися німці та ціною великих втрат прорвали фронт. Але успіх окупаційних військ був тимчасовий.
На початку березня 1944 року під час проведення Проскурівсько-Чернівецької операції війська 1-го Українського фронту поступово звільняли Вінниччину.
Німецьке командування чекало на головний удар визвольної армії у напрямку Вінниці і стягувало сюди район найбільш боєздатні частини. В районі Вінниці зайняли оборону 340-а німецька піхотна дивізія з частинами підсилення, 18 артилерійська дивізія, що прибула з Франції, та інші частини, які розташовувалися в навколишніх селах.
На підступах до міста окупанти облаштували інженерні перешкоди: мінні поля, протитанкові рови, доти, дзоти, аби прикрити свій фланг від раптового удару та підірвали греблю.
Бої за Вінницю велися з 16 по 20 березня. В ніч на 17 березня німці залишили вокзал. Вранці радянська армія рушила до центру міста. Вийшли до Південного Бугу у районі П'ятничан, очистили Старе місто.
19 березня німці почали підпалювати, підривати та руйнувати основні будинки в місті, котрі не планувалось використовувати для оборони. У місті спалахнули пожежі, зокрема, спалили театр Садовського та інші будівлі.
Головні сили радянської армії форсували Південний Буг північніше Вінниці, вийшли на шлях Вінниця - Проскурів. Під натиском військ в ніч на 20 березня 1944 року німецьке командування, побоюючись оточення, змушене було розпочати відведення своїх військ з Вінниці на південний захід.
Вранці 20 березня Вінниця була повністю звільнена від ворога. Зі 100 тисяч вінничан, які жили в місті до війни, у 1944 році залишилось лише 27 тисяч.
