Фахівці Музею Вінниці розповіли про річ із музейних фондів, яка безпосередньо пов’язана з садибою Львовича. А якщо точніше – з самим Борухом Львовичем. Це каналізаційний люк, виготовлений на заводі «Молот», який належав Львовичу.
У 1880 році на Замості, поруч із залізничним вокзалом з’явилася майстерня з ремонту гужового транспорту. Вона належала підприємцю Конельському. Згодом поруч з майстернею з’явився чавуноливарний цех. У 1903 році Конельський продав це все Боруху Львовичу (1859-1916), який продовжив розвивати справу.
Станом на 1914 рік завод отримав назву «Молот», перебував у колективній оренді підприємців Давида Раунтенштейна, Абрама Матуса та Мойсея Каліхмана і вважався першим на Поділлі чавуноливарним та машинобудівним підприємством.Територія заводу не перевищувала одного гектара, на ній були розміщені заводський корпус, житловий будинок, склад із сировиною та готовою продукцією, контора та вальцьовий млин. На підприємстві виробляли машини для цукрових заводів і сільськогосподарське приладдя, відливали, оброблювали деталі до соломорізок (корморізок), кінних приводів, робили шестерні з отворами, під дерев’яні зубці, ремонтували молотарки і локомобілі, виготовляли дрібні металеві вироби тощо.
На «Молоті» також створювали і каналізаційні люки. Деякі з них досі можна знайти на вулицях Вінниці.
"На нашому є написи: «Винницкій городской водопроводъ» та «Молотъ Винница». Враховуючи, що до назви заводу не додали ім’я його власника (на деяких люках вказувалось, що завод належав Львовичу), припускаємо, що саме цей каналізаційний люк виготовили в проміжку між 1914 та 1918 роками. У 1932 році підприємство стало мотороремонтним заводом. А з 1956 року його називали Вінницьким агрегатним заводом.
Окрім люків із «Молота», у Вінниці трапляються й інші вироби з цього заводу. Чи знаєте ви, де їх можна знайти у міському середовищі?" - кажуть в Музеї Вінниці.
У дописі використані матеріали, надані А. Рогою та О. Козак – студентами історичного факультету ВДПУ імені Михайла Коцюбинського.
Фото Миколи Геркалюка