Після 24-го лютого громадські організації (ГО) довели нам свою значущість через допомогу військовим, пошук та налаштування логістики, підтримку людей, які приїжджають до громади в пошуках безпеки, збір гуманітарної допомоги та багато іншого.
Вінничанин Максим Студілко в житті намагається відігравати декілька ролей, але в першу чергу він - громадський активіст. Громадська активність пана Максима досить широка і проявляться у різних спільнотах. Якщо детальніше познайомитися із цією людиною дізнаєшся, що він - директор проєктного офісу Стусівського (Донецький Національний університет імені Василя Стуса), також голова Мережі організацій громадянського суспільства «Місто змістів», член «Пласту» – національної скаутської організації України. У вільний час займається розвитком ГО “Джерело надії”. Має два роки досвіду державної служби (очолював відділ молодіжної політики обласної адміністрації). Одним із своїх найголовніших досягнень вважає створення молодіжного центру «Квадрат».
"Це не є виключно моє особисте досягнення, але якщо говорити про трьох ключових людей, які доклалися до створення цього сучасного молодіжного центру , я вважаю себе в їх числі”.
— Максиме, як пов’язали своє життя із «третім сектором» («третій сектор» - неурядові організації, система цих організацій є доброю засторогою проти можливого зловживання владою чи взагалі згортання демократії у державі. Є важливим елементом самореалізації людини поза її основною роботою чи сім'єю) ?
— На той момент мені було 15 років і це була організація «Джерело надії», діяльність якої спрямована на протидію торгівлі людьми. Мене попросили допомогти у користуванні комп’ютерними програмами. Фактично це був звичайний набір тексту та формування документів. Потім почав їздити на різні тренінги/події, тим самим дізнався детальніше про організацію та зацікавився нею і почав реалізовувати власні проєкти.
Згодом, вже у 19 років (посміхається), познайомився з “Пластом”, який захопив своїми ідеями, тому вирішив ініціювати створення осередку у Вінниці. «Пласт» підтримав.
— У скількох ГО одночасно може перебувати громадянин, адже участь у роботі громадських організацій стає все популярнішою?
— Кількість громадських організацій, в яких одночасно може перебувати громадянин України - необмежена. Якщо членство політичних партій визначено (можеш перебувати лише в одній політичній партії), то в громадські організації можеш вступати в ту кількість, яку ти вважаєш за потрібне.
Наведу такий приклад. Свого часу потрапив на стажування. Це було у рамках обміну між містами-побратимами Бірмінгем (США, Алабама) та Вінницею. Сім’я середньостатистична: господиня - вчителька з достойною, але невисокою заробітною платою, а господар - лікар. Крім того, що вони реалізовувалися професійно, ще займалися громадською діяльністю у різних організаціях, де витрачали свій вільний час і енергію. Чоловік в одній організації, дружина ще в трьох. Фактично - волонтерство, чого Україні так не вистачає.
Фото: Максим Студілко
— Поясніть, різницю між професійною та громадською реалізаціями?
— У громадському секторі можна реалізовуватися трьома шляхами.
Перший шлях - професійний, це коли ти долучений до організації на професійній основі, в тебе щоденна робота і ти маєш заробітну плату.
Другий шлях - це коли ти системний активіст/член, але ти на безоплатній основі. Тобто, ти член організації і маєш певні права та обов'язки, але займаєшся у свій вільний час.
Третій шлях - вже не системна, а волонтерська діяльність. Від події до події. Ти не є членом організації, але приходиш просто допомогти.
— У більшості європейських країн при прийнятті на роботу в резюме звертають увагу на громадську діяльність. На Вашу думку, як таке неписане правило діє в Україні? І чи діє?
— Діє. Не завжди, але багато де. Розповім за себе: потрапив на державну службу, тому що був у темі діяльності громадських організацій. Запропонували спробувати сили, пройшов конкурс й виграв, завдячуючи своїй діяльності. Вийшов на досить високу посаду – заступника начальника управління. У когось кар’єра може закінчитися на цій посаді, а в мене тільки почалася.
Український ринок роботодавців дуже широкий, якщо говорити про сучасні IT-сферу, міжнародні організації і т.д. Вони звертають увагу на громадську активність. Коли роботодавець бачить, що ти окрім того, що маєш вищу освіту, знаходив у собі ресурс організовувати власний час таким чином, щоб займатися суспільно корисним, вважає, що ти є досить ефективним співробітником. Тебе візьмуть на роботу не за вдячність, що ти був волонтером, а за активність. Тому, навіть на таких простих речах будується подальше працевлаштування громадян.
— У чому полягає відмінність між волонтерськими організаціями та громадськими?
В Україні є дві ключові організаційно-правові норми, які реально працюють в організаціях громадянського суспільства. Перша - юридичне поняття терміну «громадське об’єднання», яке ділиться на громадські організації та спілки. Друга - благодійні фонди.
Поняття волонтерської організації дещо виходить за ці рамки і широке трактування може легко заплутати. До 2014 року волонтерство було виключно соціальною роботою (збір коштів на певні соціальні проєкти, фізична допомога в реалізації подій, тощо). З 2014 року, а особливо з 2022 року, волонтерство (саме поняття) стало дуже сильно ототожнюватися саме зі збором благодійних пожертв на ЗСУ.
В Україні ми можемо пишатися, тим що є стільки небайдужих, завдяки яким з'явився новий поштовх для допомоги ЗСУ. Те, що зараз поняття волонтерство (в розуміння багатьох) сфокусоване на допомозі збройним силам - це просто факт, з яким треба жити.
Сподіваємося, що після перемоги, відпаде потреба у воєнному волонтерстві і це поняття повернеться в контекст мирного часу.
Багато ГО по факту є волонтерськими, тому що люди в цій організації не отримують заробітну плату. Наприклад, у мережу громадських організацій «Місто змістів» входять 57 організацій (деякі з яких позиціонують себе як волонтерські), але жоден із керівників спілки не отримує кошти за свою діяльність. Чи є ця спілка волонтерською у широкому розумінні? Не факт.
— Порадьте, де можна ознайомитися із переліком діючих громадських організацій, аби долучитися до їхньої роботи.
— У цьому питання фігурують три актори.
Перший - людина, яка шукає. Інфраструктурно, у Вінниці можна хіба що подивитися на списки членів громадських рад при обласній раді, адміністрації, але там все досить поверхнево. Під час якогось фестивалю, який організувала ГО, можна підійти до організаторів і розпитати в них: що це за організація, на чому спеціалізуються та як до них долучитися. Деякі організації проводять знайомства, проходячи в заклади вищої освіти, розповсюджують власні афіші, листівки. У соцмережах, також можна дізнатися певну інформацію.
Другий актор - сама організація. Що вона робить для того, щоб про неї знали? І це є певним викликом компетентності роботи із медіа та каналами поширення, щоб до цільової аудиторії донести той меседж та той результат, які потрібні.
І третій - організації, які допомагають зводити бажаючих із ГО. Я вже пробую ставати на місце третього актора. І думаю, можливо, ми могли б десь у Вінниці видати брошуру з інформацію про активні молодіжні ГО та розповсюдити їх між першокурсниками в області.
— Ви аспірант. Це, зрозуміло, не громадська діяльність. Що спонукало зайнятися наукою?
— Це досить цікава історія. У серпні моя знайома розпитувала про програму мого навчання публічному адмініструванню в Українському Католицькому Університеті. Поки розповідав задумався над тим, а що буде далі.
Сфера моїх інтересів - громадська тематика та вже двадцять років і політична. Відповідно, якщо рухатися вперед, то ще й вгору. Після цієї розмови, зайшов на сайт ДонНУ, знаючи, що «політологія» тут сильна. До дедлайну залишилося два дні, подав документи, склав іспити і ось вчусь того, що цікавить (міський розвиток та урбанізм). «Місто змістів» - спілка, яка працює для розвитку міста Вінниця, а моя робота полягає у вивчення ролі міст у новому світопорядку.
— Що вдалося досягти за півроку на посаді директора проєктного офісу ДонНУ?
— З 2022 року діє програма Twinning Ukraine. Вона полягає в тому, що утворюється партнерство між британським та українським закладами вищох освіти. І далі ці ЗВО співпрацюють задля ефективного впровадження своїх місій, але в першу чергу задля надання підтримки українським ЗВО в часі війни. Були складнощі з подачею на цю программу, адже подали заявку аж в грудні 2022 року, коли основний пул партнерств був утворений. Ми з командою міжнародних служб Стусівського не здавалися, постійно нагадували про себе британцям і ось прийшла інформація, що старання дали свої плоди. Від цього виграє не тільки проєктний офіс, а й цілий університет.
Я наперед не буду казати з яким Університетом ми будемо партнеритись, адже «не кажи «Гоп!» доки не перескочиш», коли все врегулюємо – в університетських новинах про це буде написано.
Загалом університет - досить велика структура, яка концентрує багато галузей. Наша місія - моніторити можливості, вивчати механізми подачі й допомагати змотивованим викладачам (якщо звернеться студент, то і студенту також) готувати грантові заявки, вигравати і отримувати їх. Наприклад, на різні академічні обміни в рамках ERASMUS+ на та програму Жана Моне подано вже 5 заявок. Подали ще кілька проєктів – чекаємо результати. Також знаходили інші програми, які були відкриті для написання грантових заявок, ширили їх між працівниками університету.
На завершення інтерв'ю Максим дав пораду початківцям у громадському секторі:
"Основна порада - не боятися пробувати щось нове, власних амбіцій і не засмучуватись, якщо щось не вийшло. Нічого страшного, якщо ви спробуєте себе в кількох організаціях і зрозумієте, що вам це нецікаво і краще ви поринете з головою у свою професійну діяльність”. Також наголосив про те, що варто знайомитися, будувати дружні взаємини та шукати в собі мотивацію: «Навіть, якщо воно тобі просто по кайфу - прекрасна мотивація». Від себе пан Максим додав для тих, хто хоче себе реалізувати як засновник організації: “Це буде непросто. Головне - не здаватися, йти до мети і все буде”.
Фото на обкладинці: HappyMonday