На місці мікрорайону Пирогове раніше розташовувалось село Вишня, яке згодом стало мікрорайоном Пирогово. Історію населеного пункту розповіли в Музеї Вінниці.
Історія села у другій половині ХІХ століття асоціюється перш за все з іменем хірурга Миколи Пирогова, який оселився тут у маєтку «Вишня». Пацієнти приїздили на прийом до лікаря з усіх усюд і деякі з них залишили спогади про відвідування Вишні. Так у 1915 році в газеті «Південно-Західний край» були опубліковані спогади невідомого автора про візит до Пирогова у 1860-х роках. Він пише, що Пирогов був знаний не тільки як хірург, а як «талановитий лікар взагалі по всіх хворобах». Також він коротко згадує про село:
«Ті хворі, які змушені були через особливості хвороби залишатися тут надовго, селилися тоді у найманих селянських хатах сіл Вишня і Шереметка, так що села ці завдяки великій кількості приїжджих були тоді чимось на зразок курорту».
Загалом, автор спогадів залишився задоволений прийомом у Пирогова і згодом знову звертався до нього.
Наступні спогади датуються кінцем ХІХ століття і належать Вірі Лєснєвській, доньці першого директора лікарні для душевнохворих (нині психоневрологічна лікарня ім. Ющенка) Василя Кузнєцова. Вона згадує про школу у Шереметці:
«Пирогов помер у своєму маєтку Вишня у 1881 році, але дружба нашої родини з родиною Пирогова тривала весь час, поки ми жили у Вінниці. Олександра Антонівна (друга дружина Пирогова) часто бувала у нас…
Вишня, маєток Пирогових, розташовувався поруч з великим селом Шереметкою. І в цьому селі не було школи. Мій батько вважав, що відкриття школи в Шереметці – безпосередній обов’язок Олександри Антонівни… І батько так вперто наполягав, що Олександра Антонівна мусила здатися і таки відкрила школу. Але батько все не міг заспокоїтись: “От така-сяка, вона все ж обманула мене і не побудувала нове приміщення, а пристосувала якийсь склад, переробивши його під школу. Ну й те добре: діти вчаться”».
Зазначимо, що тут, ймовірно, йдеться про школу грамоти для дівчаток, відкриту в Шереметці в 1898 році. Також після смерті Пирогова його дружина передала сільській громаді приміщення, в якому в 1882 році було відкрито міністерське однокласне народне училище.
У праці краєзнавця отця Юхима Сіцінського «Парафії і церкви Подільської єпархії» 1901 року також згадувалась Вишня, але вже як нижня частина села Шереметка. Попри це, автор констатував, що назва «Вишня» залишалась не менш популярною для всієї території поселення завдяки однойменній назві маєтку Пирогова. На думку Сіцінського, село отримало свою назву від річки Вишня, обидва береги якої були рясно обсаджені вишневими садами. Топоніми «Шереметка» і «Людвиківка» він пояснює іменами перших поселенців – козака Шеремети і Людвига. Жителями села «із здоровим кліматом» були українські селяни православного віросповідання. Виняток складали лише мешканці Людвиківки, які були католиками. Головним заняттям селян було землеробство та заробітки на бурякових плантаціях і цукрових заводах Поділля.
Також Сіцінський згадував про втрачену в ХХ столітті пам’ятку українського дерев’яного зодчества – церкву Покрови Божої Матері. Храм з окремою дзвіницею збудований у 1784 році на кошти поміщика Аполінарія Греколевського та місцевих парафіян. На початку ХХ століття цих парафіян налічувалось 584 особи: 287 чоловіків і 297 жінок. Поруч діяв цегляний храм Миколая Чудотворця, збудований вдовою Пирогова Олександрою Антонівною у 1885 році, де й донині спочиває відомий лікар.
Після відкриття музею Миколи Пирогова у 1947 році поселення отримало назву Пирогове, а у 1972 році було приєднане до міста Вінниці. З тих пір назви «Вишня», «Шереметка» і «Людвиківка» поступово забувалися. Проте, давнє поселення Вишня знайшло своє продовження у новому величезному мікрорайоні міста, який почали забудовувати у 1960-х роках. Йдеться про Вишеньку, яку спершу у пресі називали «Вінницькими Черемушками».