Вінниця прощається з Олександром Станіславчуком, який завжди був відданим сином України. Він добровільно вступив до війська зі своєї власної ініціативи, слухаючи своє серце. З грудня минулого року він відстоював нашу Батьківщину в складі 22-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, працюючи як навідник на бойовому гусеничному транспорті БМП-1 на східному фронті. На жаль, життя Олександра обірвалося 12 вересня під час бою поблизу села Кліщіївка в Бахмутському районі. Йому було лише 37 років, - повідомляє міська рада.
Олександр Станіславчук народився 26 січня 1986 року і отримав освіту в 27-й міській школі та професійно-технічному училищі №11, де вивчав авторемонт. Протягом багатьох років він працював водієм маршрутного таксі в місті Вінниця. Його сестра, Альона, розповідає, що він завжди насолоджувався кермуванням і завжди був відповідальним та шанобливим водієм, який дбав про своїх пасажирів. Однак, коли розпочалася війна, він не вагався і добровільно вступив до армії, щоб захищати свою країну.
«Олександр не був військовою людиною, але був воїном за духом. Майбутнє своєї донечки, батьків та моє він бачив лише у вільній та незалежній країні, тому й пішов боронити її від рашистів. Брат не шкодував своїх сил, постійно підвищував свою бойову майстерність, переймав знання у досвідчених побратимів, а також мав нагоду певний час навчатися на полігоні в Німеччині, – розповідає сестра Героя. – Нам усім не вистачатиме його посмішки, завжди доречних порад та надійної підтримки… А ще розповідей про риболовлю, яку він так любив, і де відпочивав душею після трудових буднів…»
Сьогодні о 10:00 вінничани супроводжуватимуть тіло бійця живим коридором від Східного автовокзалу до його рідного будинку за адресою: вул. І. Савченка, 68. Тут відбудеться церемонія прощання та поминальна панахида. Початок о 10:30.
Поховають Олександра Станіславчука близько 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Герою!