Вінниця схиляє голови зі смути та поваги, зустрічаючи на щиті свого Героя Олега Манжоса

Сьогодні, 20 жовтня, Вінниця схиляє голови зі смути та поваги, зустрічаючи на щиті свого Героя, старшого сержанта Олега Манжоса. Він служив в 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка, 9-го окремого мотопіхотного батальйону "Вінницькі скіфи". Трагічно загинув 12 жовтня під час виконання бойового завдання в районі селища Первомайське, Донецька область. Йому був лише 51 рік...

Олег Манжос твердо вирішив йти на захисті Батьківщини вже в перший день вторгнення російських військ. Лише сказав: ««Я хоч трішки життя побачив. Не хочу, щоб молоді хлопці йшли на війну». Так і вчинив…» – розповіла дружина полеглого воїна Галина Петрівна.

За її словами, якщо взяти увесь шлях життя чоловіка і прокрутити його у зворотному напрямку, то майже завжди можна помітити, що воно було вплетене у військову сферу. Вже у ранньому дитинстві він стикався з військовою тематикою, оскільки його батько був офіцером. Це означало гарнізонне життя та постійні переїзди. Починаючи з 1980 року, їхнім домом стала Вінниця. Тут Олег навчався в 10-й школі. По закінченню школи він відправився на строкове військове навчання в радянській армії і вирішив залишитися на службі, уклавши контракт. Саме тоді він отримав перший досвід бойових дій та воював в гарячих точках. Після цього він вирішив здобути вищу освіту в Київському державному торговельно-економічному університеті і працював у цивільній сфері. Але завжди відчував потяг до військової служби і тому повернувся на неї, цього разу проходячи навчання у полку спеціального призначення "Ягуар". Після закінчення контракту він знову займався цивільною кар'єрою, використовуючи свою освіту.

«За своє життя Олег змінив кілька посад у різних структурах, але всі вони були високими та вимагали великої відповідальності, – розповідає дружина Героя. – Він не був із заліза, але мав залізну волю. Він не шукав війну, але вона сама прийшла на нашу землю… Чоловік пішов боронити її передусім заради майбутнього дітей – чужих та своїх. Не хотів, щоб доньці довелося втрачати близьких, а синові, якому зараз 16-ть, бачити смерть у приціл автомата… Щоб цього не сталося, Олег нещадно бив ворогів на Херсонщині, Миколаївщині та Донеччині. Пережив три поранення та чотири контузії, але знову й знову повертався у стрій. За самовідданість та героїзм був нагороджений медаллю «Ветеран війни – учасник бойових дій…»

Поминальну панахиду за загиблим Героєм відслужать у Спасо-Преображенському кафедральному соборі (початок о 10:00), - повідомила міська рада. 

Далі траурна процесія рушить живим коридором від зупинки «Урожай» до будинку Захисника за адресою: вул. Пирогова, 105, де об 11:00 відбудеться церемонія прощання.

Поховають Олега Манжоса близько 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам‘ять та слава Герою!



Переглядів: 1038
Поширень: 0