Найдопитливіші мешканці та гості Вінниці могли помітити в архітектурному ландшафті міста цеглу різних відтінків - сіру, зелену, білу, рожеву. Дані відтінки цегли виготовляли у Вінниці.
Сьогодні, під відкритим небом, можна побачити 10 стендів, які відносяться до виставки "Цегляна інтонація Вінниці" на Європейській площі. Вона покликана розкрити історію та застосування унікальної вінницької силікатної цегли. Ініціаторами експозиції є департамент культури міської ради та Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, а виставка реалізується в рамках проєкту EU4Culture, що фінансується Європейським Союзом через Goethe-Institut Ukraine.
Організатори вказують, що саме у Вінниці в кінці XIX століття вперше було впроваджено використання силікатної цегли в будівництві, а перший завод для її виробництва також був зведений тут. Таким чином, місто стало інноватором в галузі будівельних матеріалів, а його архітектурна інтонація отримала неповторний характер завдяки новій технології.
«В освітній сесії «Культурний код Вінниці: у пошуках “вінницькості”» ми намагаємось розкрити нашу унікальність у пошуках внутрішніх сенсів. Впевнені, що в серці кожного вінничанина мають місце асоціації, що перевищують межі архітектурних форм та просторів. Ця експозиція спрямована на відкриття нових граней нашої ексклюзивності», – говорить перший заступник директора департаменту культури Вінницької міської ради Олексій Циганков.
Додатково він зауважив, що ідея створення виставки виникла навесні цього року, а влітку проводили роботи з фотографування об'єктів, виготовлених із силікатної цегли, які були використані для створення десяти банерів.
Приватні будинки, що втілюють в собі традиційність і оригінальність, а також релігійні споруди, які вражають своєю масштабністю і вишуканістю, – всі вони без слів розповідають історію Вінниці через особливу текстуру силікатної цегли. Серед цих об'єктів можна відзначити будинки на вулиці Архітектора Артинова, 5; вулиці Соборна, 73 та 75; вулиці Степана Бандери, 2 та інші.
Серед авторів виставки "Цегляна інтонація Вінниці" визначається докторка історичних наук, професорка Тетяна Кароєва, яка спільно з кандидаткою історичних наук Ольгою Грабовською працювала над створенням відповідних матеріалів.
«У Вінниці є унікальна риса в архітектурі чого немає в інших містах України – це використання силікатної цегли до 1917 року. Ми маємо тут свою особливість і це потрібно підкреслювати. А ще ми звикли асоціювати силікатну цеглу з дев’ятиповерховими будинками радянського часу, а та силікатна цегла за допомогою різних пігментів мала, крім білої, ще щонайменше сірий, рожевий та зелений колір. Ми були першими у використанні архітекторами такого будівельного матеріалу. Виявлено 71 будинок, де використано силікатну цеглу. Ми маємо зберегти та популяризувати нашу унікальну матеріальну та нематеріальну історико-культурну спадщину», – зазначає Тетяна Кароєва.
Автор фото, які використали для стендів – Олексій Циганков, дизайн – Андрій Янченко.
Виставка триватиме до 24 листопада.
Історична довідка
У Вінниці цегляне будівництво розпочалося пізно, у XVI столітті, що відрізняє місто від інших регіонів України. Перші цегельні були тимчасовими, але у 1830 р. з'явився перший комерційний завод. У 1894 р. місто мало чотири великі цегельні, а в кінці 1900-х рр. почався справжній розквіт. Перед Першою світовою війною у Вінниці діяло шість підприємств, які виробляли до 35 мільйонів цеглин щорічно.
Виробництво силікатної цегли у місті стартувало у 1899 р. коли було засновано "Вінницький силікатний завод". Згодом він став власністю Петра Вєрьовіна у 1903 році, а з 1912 року – Ісаака Мар’яновського та Арона Файгенбаума. Спосіб виготовлення силікатної цегли був запатентований в Німеччині у 1880 р.
Архітектор В. В. Краусс, ініціатор спорудження заводу, активно популяризував силікатне виробництво через публікації.
"Вінницький силікатний завод" виготовляв не лише цеглу, але й черепицю та тротуарну плитку. Особливістю цегли було щільне дрібнозернисте тісто, до якого спочатку додавали гранітний відсів, але згодом відмовилися від цього компонента.