І видих! Air ГогольФест, який проходив у Вінниці вихідними, завершився усвідомленням того, що сучасне мистецтво живе, потрібне і цікаве вінничанам, які прийшли, не зважаючи на холод, побачити-послухати-відчути його у всьому розмаїтті. Від волого-креативного підвалу, до постійно вируючої кухні, до освітнього другого поверху і аж до холоднючого ангару з чудовою сценою, весь простір фестивалю нагадував великий вулик. Тут зустрічались знайомі і виникали групи по інтересам, вибудовувались нові сенси і усвідомлювались нові істини. Сюди приходили просто потусити і цілеспрямовано побачити і почути щось з небаченого і нечутого.
Отже, ГогольФест і його ідейний натхненник Влад Троїцький успішно продовжили свою власну децентралізацію. Відтепер і Вінниця!
Двері у мистецтво
Творча кухня проходила під кураторством вінницького знаного «шефа» Олександра Никитюка. Завдяки його старанням до Вінниці прибули молоді митці з багатьох куточків України і почали роботу на території заводу «Кристал» ще за кілька днів до початку фестивалю. Накреативити вони встигли чимало: диво-хижаки Антона Логова, вухо, щоб почути світ у собі Олександра Марченко, шафа з нетривіальним начинням, фотовиставки там, де їх не чекаєш побачити, прольоти між поверхами заповнені картинами і картинками, звисаючі ноги у взутті і підсвічена синім велетенська Гоголь-маска при вході.
А концентрацією творчої енергії став підвал, в якому кожен окремий сарайчик віддано було художнику. Всі стіни тут свіжо-покрашені і отримали сенс, на них фігури і фігурки, проекції та змістовні плями. Флюоресцентні картини займають коридор, від якого розгалужуються кімнатки з маленькими низькими дверима. Серед кімнати з облущеними кахлями Ірина Ворона шукає медитативний сенс у підвішеному камінні, в інший знаходиться монохромний натюрморт. Вийти у відкритий космос можна у двох сусідніх кімнатах. Поряд Роман Марченко винаходить гармонію двох трикутників та їх тіней.
І все це не стоїть, а вирує. Сотні людей з бажанням побачити щось незвичне постійно рухаються тісним коридором, спілкуються з художниками і взаємодіють з інсталяціями. «Нічого не зрозуміло, але дуже прикольно!» – такі коментарі найчастіші. Залишається лише бажати такої ж активності вінничан під час регулярних фестивалів і конкурсів сучасного мистецтва, що у нашому місті проводяться.
Кілька дій кількох спектаклів
До живого театру на фестивалі можна було віднести ще багато чого, окрім того, що відбувалось на театральній сцені. Сотні бажаючих стати очевидцями знаних постановок не отримали такої можливості, але якщо дивитись навколо можна було насолодитись перфомансами від «Ордену Відроносців», фантасмагоричною (не)летючою тарілкою, яка в останній день таки приземлилась (коти-інопланетяни, але це всі давно підозрювали), виходом на новий театральний рівень дівчат з FlameTap з їх оригінальною постановкою, натхненними танцями під музикування «МОржів» і ще великою кількістю подій. (А ще у барі першого поверху відбулось святкування дня народження Марічки Штирбулової з «ЦеШо»).
Всі постановки: Bauhaus Tanzt, Tranzyt і «Парадокси злочину» є можливість побачити у запису. Хоча, звісно ж, бачити вживу такі постановки це інше. А ще слідкувати за співвідношенням театру і музики у всьому тому, що вигадав добрий «Карабас-Барабас» Влад Троїцький. На лекції засновник «Даху» спонукав вінничан до дій: «Це ваше місто, ваше життя, качайте його! Вам потрібно у місті місце сили! Політ розпочинається з падіння. Можна і не встигнути, якщо завжди відкладати життя на потім». Побачимо яке життя чекає вінницький Air Fest.
Велика, холодна, але дуже жвава сцена
Старий запилений ангар заводу здригався від звуків, шаленів від танців, божеволів від обожнювання почутого і побаченого. Велика сцена фестивалю збирала меломанів, які грілися власною енергією. Тернопільські багатомовні мультиінструменталісти з Tik Tu були першими з їх милою електронщиною. Гранично стильні Oy Sound System розбурхали публіку ще більше (половина з них майже свої, адже Тарас Галаневич походить з Вінницької області): жваві рухи допомагали зігрітись.
Далі на сцені з’явилась молоді паростки «Даху» – енергійні й голосисті «ЦеШо». Дівчата і хлопець ті самі ляльки, які розігрують загальні моделі поведінки сучасних молодіжних субкультур: слухати і не чути, дивитись і не бачити, шукати і не знайти істину серед мотлоху інформаційного шуму. Вони сміливі й гучні, нетривіальні і модні, вони добре відчувають молоду публіку, дзеркалом якої і є.
Напевно і холодної ночі сцена грілась танцями під звуки драйвових музичних проектів. Але далі про вечірню сцену другого дня, яку так чекали і на яку свідомо йшли, щоб побачити Dakh Daughters. Було що послухати й до них: світочі українського хіпстерства LatexFauna, слова чиїх пісень знають всі дівчатка міста. А потім ще контрастний хард-рок від Sinoptik.
Та ось і вони, кабаре сімох фрікес, в пачках і з купою інструментів. Вони й пустити сльозу можуть, і стрибатимуть дико до неба, вони маски, а кожна їх пісня окрема п’єса. Вони рвуть публіку на шмаття багатошаровістю сенсів у піснях та круговертю контрабасів, акордеонів і бубнів. Вони рвуть струни всередині слухачів своєю емоційною щирістю. Вони дарують атмосферу балагану і розуміння деяких сенсів життя. Для кожного своїх.
Мала і тепла, така домашня сцена «на кухні»
Такі співи як тут і справді можна було почути на кухнях, якщо знайомий з музикантами гурту. Але краще так: у домашній атмосфері фестивального простору Art Kitchen. Сюди чудово вписались MOrj з їх подорожами від мантр до «чудернацятирічних» веселощів. Під цю музику плавні рухи дівчат-танцівниць виглядали чарівно. Також тут виступили «Очеретяні коти» з їх подільським дзеном. А на початку нічної програми тут запалювали свічки і грали співочі чаші в перфомансі від Flame Tap.
Абсолютно точно що ця збірка пікселів не вміщує все те, що було на фестивалі. Та й фестиваль це більше, ніж візуальні, музичні і театральні його події. Фестиваль це синергія публіки, це згусток енергій, це вогник надії – Вінниці креативній тепер є куди виплюснутись!