Під час цього опитування, метою якого було з’ясувати, чи задоволені вінницькі студенти рівнем знань, які вони отримують в місцевих вишах, наші респонденти розділилися на умовні групи:
1. «Мене все задовольняє, дякую»
2. «Вибачте, не маю на це часу»
3. «Вибачте, я ще хочу довчитися і отримати диплом».
Загалом у всіх цих відповідях відчувалося небажання спілкуватися з журналістами на цю тему. Проте, були і ті, які відповідали більш охоче та розгорнуто.
Альвіна Римар: «Я студентка ВНАУ, 5 курс, міжнародна економіка. Рівень навчання мене влаштовує, хотіла б працювати за фахом в Вінниці. На жаль, не все так просто і освітній процес, і процес працевлаштування залежить від політичної і економічної ситуації в країні, тому у самому вузі є свої проблеми і працювати за спеціальністю не є високорентабельно».
Міша Кренцін, 4 курс, програмна інженерія, ВНТУ: «Рівень навчання не дуже влаштовує. Багато того, чому вчать, не є сучасним. Працюю за фахом, хоча цього не вчать якраз таки. Працювати залишусь в Вінниці».
Ганна Шерман, ВНАУ: «Проживаю в Польщі, в Вінниці навчаюсь заочно, вже давно реалізую себе в іншій сфері і в іншій країні».
Макс Железняк, правознавство, ВНАУ: «Я вже закінчив навчатись, мене влаштовував рівень навчання. Хотів би щоб працівники університету і викладачі працювали більш злагоджено і обмірковано. Я вже працюю за фахом, з теперішніми умовами життя в Україні важко знаходитись, але і тікати не вихід, потрібно щось міняти в нашій країні, у кожного є шанс змінити себе і змінити країну».
Вадим Григоренко, ВНТУ: «Рівень навчання в моєму навчальному закладі мене повністю влаштовує, але хотілось би більше практичних занять.Теорія це звичайно добре, але практика краще. Працювати за фахом хотів би,але не знаю чи вийде. В Вінниці залишусь однозначно. Хотів би спробувати себе в національній поліції, вже проходив відбір, який успішно пройшов, але вирішив все ж таки завершити своє навчання до кінця,а потім пройти відбір знову».
Витративши час на пошуки відповідей, які можна було б використати для матеріалу, ми повернулися до діалогу з деякими респондентами та запропонували співпрацю в обмін анонімність. І отримали такі відповіді:
«Навчаюся в ВНАУ, готельно-ресторанна справа. Зараз вже все рівно, але можна зробити висновки, що рівень навчання низький, не досконалий. Це можна пояснити тим, що моя спеціальність викладалась вперше в цьому університеті. Для майбутніх студентів хотілось би, щоб викладачі знали те, що повинні викладати; щоб хоча б з 3 курсу були потрібні предмети для майбутнього, а не просто предмет для забиття студентського часу й робочого часу викладача.
Також було б непогано, щоб ввели практику більш глобальну, ніж у нас була (в їдальні); щоб керівництво попереджувало про те, що потрібні гарні оцінки для майбутньої праці за кордоном від університету. В майбутньому планую виїхати з цієї країни і працювати за кордоном, але не факт що за фахом.
Мої дані можна не вказувати, тому що за правдиві коментарі можуть бути проблеми в подальшому закінченні моєї магістратури. Дякую».
Ось відповідь ще одного респондента:
«Рівень навчання влаштовує, але хотілося б більше практичних занять. За спеціальністю не хотів би працювати. Хочеться спробувати економіку. Якщо розглядати інші країни для реалізації, то напевно це була б Америка. Я студент ВНТУ, електроенергетика. І якщо можна, анонімно».
Ще один респондент, студент ВНАУ:
«Я можу багато розповісти про свій ВНЗ. Навчаюсь на агрономічному факультеті. Публікуйте анонімно однозначно, тому що хорошого там немає нічого. Я в загальному опишу ситуацію і без імен. Вже в кінці другого курсу я зрозумів, що цей універ нічого не дає нам, як майбутнім агрономам: ніі класної теорії, ні практики.
Я вчився на 5, був старостою групи і вирішив після 2 курсу піти на співбесіду в агрофірму. Після співбесіди стало зрозуміло, що ВНЗ не дасть мені тих знань і практики за 5 років навчання, які допомогли б мені знайти роботу за фахом після закінчення вишу. Після того, за порадою директора фірми, в яку я ходив на співбесіду, я почав самостійно вчити дійсно потрібну мені інформацію, піднімати літературу, статті і так далі.
Я кажу це все до того, що в універі нам «впарюють» взагалі непотрібну застарілу інфу, скорочують години предметів, які дійсно ключові в нашій професії.
А за викладачів я взагалі мовчу. 90% розумних і толкових викладачів, які б могли дійсно навчити нас, як агрономів, пішли на класні роботи в агрофірми і тому подібне. Наразі дуже слабкий викладацький склад. Викладачі не хочуть навчити, а чекають тільки коли їм студенти приносять гроші. Не всі, звісно.
Практики на полі, про яку говорить наше керівництво, взагалі немає. За 4 роки в універі ми тільки сапали, копали, прибирали, яблука збирали. Нас навіть не відпускають на виробничу практику в господарства, бо тут є ще робити в універі. Безоплатна, короче сила.
Є ще така штука. В мене є знайомі з київського аграрного, Уманя і Білої Церкви. В їхніх вишах дійсно вчать і дають практику. Плюс, в них є така класна штука, як індивідуальний графік відвідування занять. Тобто коли ти працюєш за спеціальністю, то універ тобі надає цей графік і ти собі спокійно живеш, працюєш і вчишся. В нас такого графіка не дають.
Я пішов працювати з 3 курсу за спеціальністю в агрофірму і працюю вже більше року. І скажу чесно, що там я навчився всього і надалі вчусь і розвиваюсь на роботі, як агроном. Тому є один вихід у студентів, які дійсно хочуть після універу знайти гідну роботу за спеціальністю — це забити інфу, яку дають в універі і вчитися самому, розвиватись і йти працювати. Тоді буде толк.
Зараз я ще вчуся, в мене є стаж 1 рік і багаж знань, який універ мені ніколи б не дав. І я впевнений та спокійний за своє майбутнє. Що не скажеш про моїх одногрупників. Вони отримають дипломи з «4» і «5» в атестаті, але не будуть знати практично нічого для того, щоб знайти роботу. Якось так. Сказав чесно, як є, тому прошу анонімно опублікувати, бо мені ще закінчувати цей ВНЗ».
Мову респондентів ми зберігаємо, скріни листування додаємо. Висновки хай зробить кожен самостійно. Проте глобальними проблемами, які виокремлюються серед всіх відповідей, можна сміливо назвати нестачу практичних знань та навичок, застарілу освітню базу та безініціативність до змін серед керівництва вінницьки вишів.