Cьогодні по всій Україні активно обговорюється питання незалежності Православної церкви. У ЗМІ все частіше лунають церковні терміни, які до цього часу були для звичайного українця невідомими. Про Автокефалію і Томос тепер говорять і вдома, і на роботі, і, звичайно, в церкві. Але, як виявилося, попри широкий розголос і інтерес, не всі, навіть щирі і переконані прихильники незалежності Української Церкви можуть доступно і просто пояснити свою позицію. Щоб допомогти їм, а заодно заповнити прогалини у знаннях наших читачів про те, що відбувається сьогодні в українському Православ'ї, журналісти газети "Місто" зібрали думки авторитетних експертів, серед яких керівник департаменту у справах релігій Міністерства культури України Андрій Юраш, відомий релігієзнавець професор Юрій Чорноморець та інші. Саме вони відповідають на запитання, які багатьох сьогодні хвилюють.
Що таке Томос?
Томос - це указ, декрет, предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання Томосу деякій частині "материнської" церкви офіційно проголошується її автономія в управлінні або автокефалія. Саме слово "автокефалія" означає самокерованість або повна незалежність в управлінні.
Що означає автокефалія православної Церкви в Україні?
Президент України Петро Порошенко звернувся до Вселенського патріарха Варфоломія (він же - глава Константинопольського патріархату), першого за честю з предстоятелів 14-ти незалежних помісних церков, про надання автокефалії Православній Церкві в Україні.
Чому Президент звернувся саме до Вселенського патріарха, а не якогось іншого?
А) Україна - це його давня канонічна територія, яка була надана Москві "в оренду". Умови оренди були одразу порушені, і тому сторони вільні від зобов'язань. Де-факто, Москва вчинила акт рейдерства, і тому у Константинополя була свобода в Україні робити все, що завгодно, заявивши про рейдейство. Відповідно, ця позиція була однозначно основою для надання автокефалії Польській церкві в 1924-му і для прийняття православних у Канаді та США у Вселенський патріархат у 1990-ті.
Б) Константинопольський патріархат є вищою апеляційною інстанцією у Православ'ї, а також саме Константинопольський патріарх має право надавати автокефалію. Константинопольський патріархат вже багато разів із 1992 року виконував прохання Москви почекати, поки Москва вирішить питання сама. Ясно, що Москва за майже 30 років нічого не вирішила, і далі очікувати немає ніякого сенсу. Жодних реальних кроків не було зроблено навіть після минулорічних листів патріарха Філарета і митрополита Макарія до Москви. Отже, у Вселенського патріарха є усі права - як канонічні, так і моральні - на втручання.
Чому держава просить автокефалію, незважаючи на статтю 35 Конституції України, і чи правильно це з точки зору світського та церковного права?
Президент і Верховна Рада підтримали прохання єпископів, котрі звернулися до Вселенського патріарха. Вимога державної підтримки цього прохання - це давня вимога Константинопольського патріархату. Цієї умови дотримувалися в усіх випадках надання автокефалії. Держава просить Константинополь, поважаючи православні традиції, чинити суворо відповідно до того етикету відносин держави, нації, церкви до Вселенського патріархату, який є у цьому патріархаті.
А якщо деякі єпископи чи священики захочуть залишитися в підпорядкуванні Московського патріархату?
Цілком логічно, що залежність від Москви - це нонсенс, такий само, якби у нас була єдина армія із Росією - після всього, що сталося, це не може продовжуватися. Але якщо якісь єпископи, священики і миряни все ж таки хочуть належати до Московського патріархату, ніхто не буде їм цього забороняти - ось тут і діють усі норми Конституції про невтручання в церковні справи. Але при цьому церковники одного патріархату - Московського чи будь-якого іншого, не можуть вказувати, що робити і чого не робити усім іншим патріархатам - Київському чи Константинопольському.
Як же бути з принципом відділення Церкви від Держави?
Треба розуміти, що означає це відділення. Зверніть увагу, що самі церкви постійно висловлюються на політичні теми. І це не лише захист Батьківщини чи моралі. Це і питання мови, євроінтеграції, заробітної плати, насильства, корупції. Є офіційні звертання Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Так що говорити про повне невтручання церков у життя держави і нації не можна. Конституційне розділення церкви і держави, церкви і суспільства, церкви і школи не заважає їхній співпраці, а навпаки, є умовою для такої співпраці.
Чому УПЦ Московського патріархату проти Єдиної Української Церкви
Тому ж, чому взагалі Росія проти незалежної України. "Мижебратья", окупований Крим і частина Донбасу, російська мова як друга державна і контроль Росії над церквою в Україні - все це різні обличчя "русского міра", а по суті - бажання кремлівського керівництва тримати Україну під контролем.
Чому позиція протестів МП є аморальною?
Українські православні мають право бути визнаними у світі, проросійські православні мають право зберігати вірність Москві. Вірні МП повинні були б радіти, що "погібающіє у розколі" стануть "канонічними", навіть якщо це буде інша церква, друга канонічна церква в Україні.
Які можуть бути наслідки з точки зору соціології релігії?
Якщо МП не зміниться і продовжуватиме власну політику, то при появі канонічної альтернативи, відбудеться перехід від 3 до 4 тисяч релігійних громад. Якщо ж українські єпископи МП почнуть думати, як українці, то процеси можуть бути ще кращими для України і ще гіршими для Москви.
Кому і навіщо потрібна Єдина Українська Церква
На переконання Президента Порошенка - своя церква у державі - атрибут незалежності як держави, так і церкви. Тому, хоч церква в Україні і відділена від держави, але питання це не в останню чергу - політичне. Особливо з огляду на те, що Українська Церква з додатком "Московського патріархату", по суті, є підрозділом Російської Церкви.
З іншої сторони, для людей, які не надто близькі до Церкви, з наданням автокефалії Українській Церкві мало що зміниться. Для більш церковних людей, хто якимось чином послуговується церковними требами - життя стане простішим. Наприклад, зараз непоодинокі випадки, коли церковнослужителі різних православних конфесій не визнають обряди один одного, вважаючи "не своє" хрещення чи відспівування покійного "неправильним". Після того, як Українська Церква стане Єдиною, канонічною, страх, що якось "не правильно" похрестив чи поховав - зникне.
Коли Єдина Українська Церква стане реальністю
Після надання Україні Томосу у Києві проведуть об'єднавчий Собор, на якому оголосять про створення нової автокефальної Православної церкви і оберуть її предстоятеля. На думку релігійних експертів, цей Собор може відбутися у грудні 2018 року. Православна автокефальна церква і УПЦ Київського патріархату мають самоліквідуватися і долучитися до новоствореного релігійного об'єднання. А от на створення самої церкви на практиці може піти кілька років - переконані релігієзнавці. Адже далі потрібно буде вирішити багато організаційних питань, та й Росія продовжуватиме встромляти палиці в колеса.
Підтвердження про автокефалію
У суботу, 24 листопада 2018 року, Вселенський патріарх Варфоломій, продовжуючи свій візит до Бухареста, зустрівся з архієреями Румунського патріархату в Синодальному залі Патріаршої резиденції. Вселенський патріарх у своїй промові, не вагаючись, чітко згадує про українське питання, відзначаючи, що найближчим часом Україна отримає автокефалію
Як з правового погляду вирішується питання переходу релігійних громад із підпорядкування одного патріархату до іншого?
У статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що громада має право вільно змінювати свою підлеглість. Але закон не прописує механізму, як саме це має відбуватися. Тому у Верховній Раді України вже зареєстровано законопроект №4128 "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", що докладно прописує, як має відбутися зміна підлеглості релігійної громади.
Як же бути вірянам, які вирішили вже змінити підлеглість своєї церкви?
Громада має права юридичної особи, і жодна інша організація не може лімітувати чи обмежувати їх. Отож, перший крок, який потрібно зробити, - зібратися і проголосувати за зміну підпорядкування більшістю голосів. Виконком громади повинен підтвердити, що кожен з тих, хто бере участь у голосуванні, справді належить до громади. За результатами голосування вносять зміни до статуту в частині підлеглості. Роль держави в цьому процесі - тільки забезпечити дотримання закону.
А якщо священик виступає проти рішення громади перейти в підпорядкування до іншого патріархату?
Священик має один голос. Він просто член громади, без якихось переваг у голосуванні, тому не може піти проти рішення більшості вірян. Якщо він не погоджується з рішенням релігійної громади, то має просто покинути цю парафію.
Чи не можна залишити все, як є?
Коли ми обговорюємо автокефалію, то повинні розуміти, що йдеться не лише про незалежність, як таку, а про чергову спробу православних українців увійти до світової спільноти Православних Церков незалежною від Москви Українською Церквою. Одночасно йдеться про можливість об'єднання православних українців в Єдину Православну Церкву. Це різні, але взаємопов'язані процеси.
Вирішення першого питання сьогодні залежить від рішення Константинопольського (який ще називають Вселенським) патріархату про надання Православній Церкві в Україні Томосу (Грамоти) про автокефалію (незалежність). Вирішення другого питання можливе на об'єднавчому Соборі Православної Церкви Україні, який відбудеться у разі вирішення першого питання.
Примусове об'єднання неможливе, тому цей процес може розтягнутися на роки, і в Україні буде існувати принаймні дві Православні Церкви, але, на відміну від сьогоднішньої ситуації, обидві вони будуть вважатися визнаними у православному світі.