Донька загиблого захисника отримала грант на розвиток ферми
Батько Ольги Олефіренко героїчно загинув у 2015 році під Маріуполем. Юрій Олефіренко був капітаном першого рангу й командира 73-го морського центру спеціального призначення. Він прикрив собою трьох побратимів і врятував їхні життя. На честь захисника назвали десантний корабель. Донька Ольга отримала грант на розвиток ферми від Українського ветеранського фонду та фонду «МХП громаді».
«Він завжди хотів займатися сільським господарством, коли вийде на пенсію. Коли був маленьким, то завжди допомагав бабусі на фермі – вона була провідною дояркою. Мені теж з дитинства були цікаві тварини», – згадує донька захисника.
Ольга розповідає, що батько навіть на пенсії був відданим військовій справі. Він мало розповідав рідним про армію та про війну. Лише після його загибелі дружина та донька дізнались подробиці про його воєнне життя.
«Коли тато дзвонив, він завжди казав, що сидить у наметі й гладить кішку. А коли ми про щось запитували, то відповідав: «А воно тобі треба?» Не хотів нас засмучувати, – розповідає Ольга. – Ми завжди були на нього на другому плані, усе життя віддав роботі. Але завжди брав нас із собою на якісь заходи, коли приїжджав, пишався нами. Удома це був хороший сім’янин. Щодня, коли ми з мамою та сестрою сідаємо за стіл, ми про нього згадуємо. Як батько він нам дав дуже багато. Мені хочеться, щоби він пишався нами навіть зараз».
У 2004 році Юрій Олефрієнко перевівся в морфлот, у розвідку, служив в Очакові. Коли у 2014 році агресор напав на Україну вже півтора роки Юрій був на пенсії (за вислугою років). Але відданий своїй справі військовий сидіти на місці не зміг.
«Ми загинемо за Україну, за український народ». І пішов разом з усіма на Маріуполь. Зараз уже більше військової техніки, але раніше було все зламане. Десять днів минуло, поки зібрали ту техніку, потім навчалися на полігонах. Тато був людиною з великої букви й розвідником №1. Завжди на керівних посадах і для солдатів був, як батько. Вони були за ним, як за кам’яною стіною. Про нього ніхто поганого слова не сказав як про командира, батько для всіх був завжди прикладом. Він і загинув, прикривши тілом трьох побратимів і захистивши село від обстрілу. Йому було 49 років. Ні в кого з побратимів не викликало сумнівів, що корабель треба перейменувати на його честь – «Юрій Олефіренко», – поділилась донька захисника Ольга.
Юрій Олефіренко нагороджений орденом Богдана Хмельницького третього ступеня. Але сім’я захисника мріє, щоб йому присвоїли вання Героя України.
