Олексій Олексійович народився 28 грудня 1976 року у Вінниці, навчався в місцевій школі, а після її закінчення – у кооперативному коледжі, на спеціальності товарознавця. Понад 20 років чоловік працював у Замостянському РЕС електромонтером.
«Він хотів піти добровольцем ще 24 лютого 2022 року. Проте через стан здоров’я ненадовго затримався вдома. І врешті-решт пішов на фронт трохи пізніше, 4 березня. Він був такий: бачив мету і ніщо не могло його зупинити», – говорить Валентина, дружина Героя.
Олексій Олексійович воював у складі 14-ї штурмової бригади «Червона калина». Він був помічником гранатометника на Запорізькому напрямку. Загинув 29 серпня 2023 року під Роботиним, що у Запорізькій області. Олексію назавжди залишилось 47 років...
«Чоловік був патріотом. Казав: якщо не я, то хто. Краще, щоб я пішов захищати, а не наші діти, онуки», – згадує дружина.
У воїна залишились дружина, донька, зять та маленький онук.
Сьогодні, 6 квітня о 12:00 відбудеться відспівування у Спасо-Преображенському соборі. О 13:00 – прощання за адресою вул. Шевченка, 7. Близько 13:30 Героя поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Вічна пам'ять оборонцям, які загинули, захищаючи Україну!
Джерело: ВМР