В Україні, за даними поліції, приблизно 52 тисячі зниклих безвісти, яких не можуть знайти місяцями й роками. Прокурори мають проводити тисячі розслідувань одночасно, що неможливо зробити самотужки. Для прискорення пошуку Україні допомагає Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти: фахівці працюють зі зразками ДНК у провідній світовій лабораторії та завдяки високим технологіям можуть ідентифіковувати складні зразки, зокрема фрагментовані та спалені рештки.
Про роботу у лабораторіях, прогрес у пошуку зниклих та що треба знати родичам зниклих безвісти нещодавно розповіла в інтерв’ю Суспільному гендиректорка Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти Кетрін Бомбергер.
Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ) – це міжурядова організація зі штаб-квартирою в Гаазі, повноваження якої полягають у забезпеченні співпраці урядів та інших зацікавлених сторін у пошуку осіб, зниклих безвісти внаслідок війни, порушень прав людини та за інших обставин. У рамках своєї роботи МКЗБ підтримує зусилля, спрямовані на допомогу країнам в ідентифікації осіб на основі наукових даних. Для України це має вирішальне значення. Організація має унікальну лабораторію з ідентифікації людини.
Зокрема, фахівці вивчають та порівнюють зразки ДНК, що були вилучені з людських останків, наприклад, знайдених у масових похованнях, із ДНК, отриманою через зразки слини чи крові родичів зниклих безвісти. Також порівнюються зразки ДНК живих родичів. Це важливо для сімей, яких розлучили, в тому числі внаслідок примусової депортації дітей. Доступ до лабораторії в Гаазі обмежений і дозволений лише персоналу, який, окрім спеціального захисного одягу, також має здати свої ДНК. Це робиться, аби виключити будь-які ризики та неточності під час роботи з наданими зразками родичів зниклих безвісти, адже головна мета – це досягти максимально точного результату. Фахівці лабораторії беруться навіть за надскладні випадки, наприклад, деградовані зразки кісток.
Сьогодні чи не найбільшу кількість запитів з проханням допомогти розшукати найрідніших МКЗБ отримує від українців. Також до міжнародних фахівців у Гаазі на ДНК-експертизу направляють українські правоохоронці. Скільки надходить таких запитів, Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти наразі не розголошує. Варто зазначити, що комісія має центр онлайн-запитів.
На сайті організації покроково пояснюється, як подати заяву на пошук людини, зазначивши детальні дані, наприклад, ім’я, дату народження, місце, де бачили зниклу особу востаннє. Зробити це можна навіть українською мовою, адже в організації працюють перекладачі. Це єдина міжнародна організація, яка займається виключно проблемою зниклих безвісти.
ЖОДНА КРАЇНА НЕ МОЖЕ САМА ВПОРАТИСЯ З ТАКОЮ ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ
- Повномасштабна війна росії в Україні почалася 24 лютого 2022 року. Однак, Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти почала працювати в Україні набагато раніше.
- Так. Вперше нас запросив генпрокурор у 2014 році, після виявлення перших масових поховань у Слов’янську. З 2014 року МКЗБ намагалася знайти фінансування, щоб допомогти Україні. Отже, ми нарешті отримали фінансову підтримку, але це сталося, на жаль, лише після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Я багато разів була в Україні, останній візит відбувся у липні 2021 року, щоб зустрітися з представниками комісії з питань зниклих безвісти та підготувати Меморандум про взаєморозуміння. Так хотілося б, щоб ми розпочали роботу в Україні раніше, бо наразі потрібно все налагоджувати з самого початку, а в країні триває війна. Але маємо, що маємо, та ми знайдемо спосіб це зробити.
- Ваші фахівці також долучилися до ідентифікації тіл загиблих після збиття росіянами 17 липня 2014 року літака рейсу MH17 у небі над Донбасом. Як була організована ця робота? Скільки тривав процес ідентифікації загиблих?
- Щодо MH17 ми створили групу, яку ми називаємо групою ідентифікації жертв катастрофи, разом із Інтерполом. А потім допомагали уряду Нідерландів ідентифікувати тих, хто трагічно загинув. Але є важливий момент: якщо у випадку МН17 органам нідерландської влади треба було докласти багато героїчних зусиль, і працювати 24 години на добу, 7 днів на тиждень, щоб ідентифікувати 298 осіб, які перебували на борту, то під час війни росії в Україні жертв набагато, набагато більше. І жодна країна не може сама впоратися з такою великою кількістю зниклих безвісти.
- Що потрібно зробити Україні в цій ситуації? Це має бути велика кількість мобільних лабораторій? Об’єднати зусилля з міжнародними експертами, щоб разом проводити розкопки масових поховань та ДНК-експертизи?
- Я знаю, що наразі в світі існують мобільні лабораторії, які можуть виїжджати; і ми також використовували їх у минулому, і Україна їх теж використовує. Але оскільки кількість зниклих безвісти дуже велика, а обставини складні, ми б не радили фокусуватися на мобільних лабораторіях, бо Україні потрібні були б тисячі й тисячі таких мобільних лабораторій. Тоді як співпрацюючи з нами, Україна таким чином також розвиває певну інфраструктуру, включаючи розширення своїх можливостей ідентифікації через ДНК у випадках такої великої кількості зниклих безвісти. МКЗБ має постійну ДНК-лабораторію з понад 20-річним досвідом лише в ідентифікації людини. Ми допомагаємо країнам, коли зазвичай виникає велика кількість справ щодо зниклих безвісти, як наразі в Україні. Використання ДНК для ідентифікації має вирішальне значення під час повномасштабної війни в Україні, для розслідування воєнних злочинів.