Олександр – оператор зенітно-ракетного комплексу «HAWK». На його рахунку вже два десятки знищених «шахедів» та 4 ракети. 24-річний воїн щодня несе величезну відповідальність і робить це з гідністю.
Сашко підписав контракт із зенітними ракетними військами за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення. Він зізнається, що новини не додавали впевненості та спокою, тому вирішив не чекати, поки ракети почнуть летіти на українські міста. Про успіхи українських Захисників та історію вінничанина Олександра дізнаємось з допису в Телеграм-каналі Повітряних Сил ЗСУ.
Олександр був готовий боротися з ворогом. Після навчання в Іспанії він опинився за «штурвалом» американського ЗРК «HAWK». Перше бойове хрещення Олександра показало, що «HAWK» – хоч і не нове озброєння, але в умілих руках воно дуже ефективне.
«Під час навчання за кордоном ми працювали на симуляторах, і інструктори дивувалися, коли ми впевнено заявляли, що впораємося з дронами, – розповідає Олександр. – Коли йдеться про реальні бойові цілі, технічні характеристики відходять на другий план. Під час першого ж бою ми знищили шість «шахедів» один за одним. Бій тривав понад 6 годин, і ми готові боротися цілодобово, без відпочинку, аби захистити Україну»
Олександр зізнається, що найбільше його дратують «шахеди» через повільний політ, адже очікування бою виснажує. Працювати з ракетами простіше, навіть коли вони прицільно летять на тебе.
«Було трохи не по собі, коли три ракети Х-59 летіли прямо на нас, але ми захопили всі цілі та збили їх одну за одною. Головний секрет успіху – в злагодженій роботі підрозділу. Ми розуміємо всі ризики і наслідки, якщо не почуємо чи проігноруємо один одного», - зауважує військовий.
На питання про розклад роботи Олександр жартує: «Наш день зазвичай ще з ночі не закінчується». Він додає, що бойова робота – це лише один відсоток діяльності. Решта – обслуговування та ремонт техніки, заряджання пускових, передислокації, маскування, облаштування нових позицій та укриттів. Його робота найкраща у світі, адже він захоплює цілі, запускає ракети і збиває ворожі об'єкти.
«Це неймовірне відчуття – знати, що завдяки тобі ракета чи дрон не досягли своєї мети», - каже Олександр.
Більшість рідних Олександра також служать у ЗСУ. Сестра – в танковому підрозділі на Запорізькому напрямку, її чоловік – піхотинець на Дніпропетровщині. Багато друзів відклали свої цивільні плани до перемоги. Олександру не бракує підтримки найближчих людей.
«Звичайно, я хочу мати родину, будинок і справжнє сімейне вогнище. Але спочатку ми маємо перемогти. Найважчий бій попереду, та ми вистоїмо, відіб'ємося і обов'язково переможемо!», - каже Захисник.