«Нам би не завадило повчитися у італійців любити себе» - розповідь вінничанки, яка працювала на Півдні Італії
Свіжі овочі та фрукти, щойно вижаті фреші в раціоні, чіткий розподіл часу на роботу та на родину і щотижневі зустрічі родинного кола за столом. Вінничанка Катерина поділилася своїми враженнями від перебування у містечку Сав’яно в Італії журналістам «Моя Вінниця», а також розповіла про те, що ще полюбляють італійці, як проводять вільний час та про те, чого найбільше не вистачало за кордоном.
- Катерино, розкажіть, будь ласка, в якому саме місті Ви були?
- Я проживала та працювала у Сав’яно – це невеличке містечко неподалік Неаполя із населенням близько 16 тисяч осіб. Найулюбленіший та найзручніший транспорт серед місцевих жителів – мопеди та велосипеди. Справа в тім, що Сав’яно розташований більше в гірській місцевості, тому на деяких вуличках та провулках можна лише пройти пішки, або ж проїхатися на двоколісному транспорті. Але тут дуже легко заблукати, оскільки провулки дуже вузенькі, і поміж будинків можна не помітити потрібний поворот.
- Чи є щось, що вразило вас там найбільше?
- Клімат (сміється - ред..). Насправді там дуже спекотно, попри те, що відносно недалеко море та гори. По обіді тут майже нічого не працює – ні аптеки, ні магазини, ні кафе – всі «ховаються» до помешкань під кондиціонери. А відновлюють свою роботу десь вже о 18 годині, коли спека трошки спадає. Хоча, тут і о 20-00 температура +37, і це в затінку… Вдень тут взагалі неможливо знаходитись на вулиці, адже температура сягає до +41, а інколи і вище.
- Як вам італійська кухня?
- Насправді, українська смачніша. Я думала, от приїду до Італії, спробую справжню італійську піццу та лазанью, скуштую їхніх сирів… А насправді з усього цього переліку гастрономічних бажань спробувала лише сири. Так, вони тут дійсно смачні – на будь-який смак – і гострі, і солоні, і з різноманітними травами. А от стереотип, що італійці чи не щодня їдять піццу – не відповідає дійсності. Ну, принаймні, в Сав’яно. В цьому регіоні більше полюбляють макарони, пасту та спагеті. А ще – базилік. Його тут додають чи не у кожну страву. І кава – її тут п’ють і старенькі, і молодь. У щоденному раціоні італійців обов’язково присутні овочі та фрукти і свіжовижаті фреші.
- Мені дуже сподобались їхні мобільні-магазинчики – невеличкі фургони з свіжими продуктами, соковитими фруктами та свіжими овочами приїжджають прямо під приватний будинок. Насправді, дуже зручно, адже є одинокі люди, старенькі чи хворі, які не мають змоги їхати за кілька кілометрів за продуктами, а усе найнеобхідніше є в магазинах на колесах. Є навіть мобільні магазинчики з одягом.
- Чи є якісь цікаві традиції у місцевих мешканців?
- Неділя – для відпочинку. Якщо у неділю ви знайдете там хоч один працюючий магазин чи аптеку – вважайте, вам несказанно пощастило. В Неаполі також – можна потрапити в магазин лише до 13-00 – далі працюють лише кав’ярні, піцерії, ресторани та великі супермаркети. Взагалі італійці дуже розмежовують сім’ю та роботу, і недільний день вони намагаються приділяти лише родині. В цей день вони зазвичай влаштовують сімейні посиденьки – до батьків приїжджають діти, онуки, і усі разом готують щось смачненьке.
- А як відносно цін? На продукти, на проживання?
- Оскільки тут гірська місцина, тут майже відсутнє газопостачання. Тут привозять газ у балонах – один такий балон коштує 27 євро, і вистачає його орієнтовно на два місяці. За послуги телефонного зв’язку доведеться віддати від 10 євро на місяць. Ціни на овочі та фрукти тут не надто відрізняються від українських, а м’ясо-молочна продукція тут дорога. Винаймати житло у Сав’яно дорого – ціни за місяць варіюються від 300 євро та вище, без врахування комунальних послуг. А от на що італійці не шкодують коштів – то це на свою зовнішність. Я знімала житло у однієї бабусі, якій вже 90 років, і в неї щотижня – перукар, майстер манікюру-педикюру, косметолог та масажист. Взагалі, нам би не завадило повчитися у італійців любити себе, і це стосується не лише зовнішності, а й їхнього способу вміти жити, не поспішаючи.
- За чим чи за ким сумували найбільше?
- Найбільше я сумувала за донькою та 5-місячною онукою. Дуже їх не вистачало! Так, Інтернет, як кажуть, творить чудеса, і навіть на відстані в тисячі кілометрів можна побачити та поспілкуватися з людиною. Але на жаль, чи на щастя, ще не вигадали такої технології, яка б замінила живе спілкування, з можливістю відчути тепло та любов найрідніших.