Павло Михайлов став у стрій за покликом серця. Воював за свободу та незалежність України у лавах 141-ї окремої піхотної бригади. Свій останній бій молодий боєць прийняв 29 липня поблизу села Лобкове Василівського району Запорізької області. Йому навічно залишилось 23 роки…
За повідомленням ВМР, Павло Михайлов народився разом із братом-близнюком 24 листопада 2000 року в селі Коробочкине (в минулому Коробчине) Чугуївського району Харківської області у багатодітній родині. Після закінчення дев’ятирічки місцевої школи здобув у Харкові кілька робітничих професій: зварювальника та муляра. З початком повномасштабного російського вторгнення сім’я була змушена шукати прихистку від ворожих бомб та снарядів. Знайшли його у Вінниці.
Всі чотири брати один за одним пішли захищати Україну, а матері та трьом сестричкам із дітьми випала важка доля – чекати.
«Рік тому на війні загинув мій старший син, а тепер на щиті повернувся і молодшенький із близнюків – Павлик. Він не хотів сидіти вдома, коли його брати воюють. Через юний вік його не брали до війська, але наполегливість та воля – взяли своє, – розповідає мати полеглого Героя Маргарита Валеріївна. – Павлик був улюбленцем усієї нашої родини. Завжди допомагав, був веселим та життєрадісним, щирим та добрим. Любив дітей, легко сходився з людьми. Навіть тут у Вінниці встиг знайти друзів…»
Церемонія прощання із Павлом Михайловим розпочнеться сьогодні об 11:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають воїна о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!