Наукові співробітники до такого колеги вже звикли, адже «влаштувався на роботу» до них він понад рік тому. Назвали мурлику Шпатель. Відтоді охороняє Мамонта, неандертальця, скелет жінки-трипілки та інші музейні раритети.
Втім, найбільше до душі Шпателю – відділ археології, кажуть працівники музею. Адже саме тут, на стільчику він проводить найбільше часу. Доглядачка Краєзнавчого музею Олена Ситник одразу прикипіла до пухнастика душею, як і більшість її колег. «Він лагідний, спокійний, як і всі чоловіки, любить добре поїсти, а ще поспати. До речі, у вісні він хропе, а коли добряче виспиться, іде гуляти. А відвідувачі запитують: а де ваш котик? Адже теж вже звикли до такого живого експонату», - розповідає про свого улюбленця Олена.
Нагулявшись, приходить на задній двір та проситься всередину. Любить їсти рибку та сухий корм. Одного разу під час екскурсії, яку проводила завідувачка сектором археології, один з учасників групи переплутав його з експонатом. «Зрозуміли, що це жива тварина, коли він потягнувся та встав», - згадує випадок завідуюча сектором археології Ольга Грабовська.
Як виявилось, в інших музеях світу теж живуть такі ж мурлики, як і наш Шпатель.
Вінницький обласний краєзнавчий музей на своїй сторінці опублікував ТОП – 10 таких музеїв:
- Будинок-садиба Івана Катляревського (Полтава, Україна)
- Будинок-музей Сергія Корольова (Житомир, Україна)
- Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка (Україна)
- Британський музей (Лондон) – працює 6 котів
- Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія) – живе більше 50 котів. В 1998 році на їх честь започатковано свято – «День березневого кота»
- Будинок-музей Ернеста Хемінгуея (Флорида, США) – мешкає понад 40 котів
- Музей мистецтв Філбрук (Оклахома, США)
- Музей під відкритим небом на площі Торре Арджентіна (Рим, Італія)
- «Народний палац» (Глазго, Шотландія)
- Меморіальний музей Ісса Кобаясі (Нагано, Японія)