Вінницька громада в жалобі. 19 січня місто прощається із трьома захисниками, які віддали своє життя за Україну. Віталій Чернюк, Максим Садич і Олександр Лесь знайдуть вічний спокій на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Максим Садич став на захист Батьківщини у перший день повномасштабної війни
Максим Миколайович Садич народився 16 серпня 2000 року у Вінниці. Навчався у Вінницькому гуманітарному ліцеї №1 імені М.І. Пирогова. Відвідував танцювальний гурток «Грація», баскетбольну та волейбольну секції, вивчав англійську та німецьку мови.
Згодом вступив до Вінницького національного аграрного університету на факультет менеджменту і права. Здобув освітній рівень магістра. Також навчався на військовій кафедрі аграрного університету.
Коли Максим навчався на магістратурі, почалося повномасштабне вторгнення. У перший день, 24 лютого 2022 року, молодшим лейтенантом хлопець пішов на службу. Служив у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де згодом отримав звання старшого лейтенанта.
«Син пішов добровольцем у перший же день повномасштабної війни. Любив свою батьківщину і вважав своїм обов’язком стати на її захист», – говорить мати полеглого воїна.
Брав участь у боях на гарячих напрямках: Донеччині, Харківщині, Київщині. Останній бій прийняв 15 січня 2025 року у селі Приліпки Чугуївського району на Харківщині. Під час бойового завдання оборонець отримав вибухове поранення.
Без сина залишились невтішні батьки – мати, яка працює вчителем у гімназії №1, та батько – теж військовий, який несе службу на Херсонщині.
Прощання із Захисником відбудеться о 12:00 в колонній залі №2 за адресою: вул. Батозька, 12 («Реквієм»). О 14:00 воїна відспівають у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. О 15:00 відбудеться церемонія поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Олександр Лесь – вправний майстер у цивільному житті, сміливий боєць під час війни
Олександр Вікторович Лесь народився 5 лютого 1986 року у Вінниці. Навчався у школі №35, згодом вступив до училища №19, де опанував фах автослюсаря. Згодом вступив до технічного коледжу, навчався за спеціальністю «Економіка підприємства».
З 2013 року Олександр Вікторович працював електромонтажником кабельних мереж на підприємстві «Вінницькі міські електромережі».
«Як електромонтер із ремонту та монтажу кабельних ліній, він сумлінно виконував свої професійні обов’язки з 2013 року, залишаючи за собою 12 років бездоганної роботи. Його золоті руки та глибокі знання завжди були надійною опорою для колег», – говорять про нього на підприємстві.
У травні 2022 року Олександр Вікторович пішов на службу. Був мобілізований та служив спочатку у Повітряних Силах, а згодом у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського.
Служив піхотинцем на Харківщині. 10 січня 2025 року Олександр разом із побратимами виконував бойове завдання. На жаль, група військових потрапила під дронову атаку. Олександр отримав осколкове поранення та був госпіталізований. На жаль, врятувати оборонця не вдалося. Його серце перестало битися 14 січня.
У воїна залишився 11-річний син.
Прощання із Захисником відбудеться 19 січня. О 13:00 його відспівають у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. О 14:00 попрощаються за адресою: вул. Стельмаха, 12А. О 15:00 оборонця поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віталій Чернюк – спортсмен, який пішов на війну добровольцем
Віталій Васильович Чернюк народився 16 жовтня 1980 року у Вінниці. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до технікуму. Служив в армії.
Віталій Чернюк був професійним спортсменом, членом Федерації дзюдо України. Неодноразовий учасник та чемпіон всеукраїнських, міжнародних змагань з дзюдо.
«Віталій мав цікаве та насичене життя. Змінив багато професій, займався спортом. Працював будівельником, мав власну справу. Був непересічною людиною», – зазначають рідні Захисника.
У вересні 2022 року пішов на службу добровольцем. Служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти, був командиром саперного взводу. Виконував бойові завдання на Донеччині. На фронті отримав контузію, ускладнення через пневмонію.
Довгий час лікувався в госпіталях. На жаль, здоров’я Захисника не витримало. Він помер 10 грудня 2024 року.
У Віталія залишилось двоє дітей та брат.
О 10:00 з оборонцем попрощаються у ритуальній залі №3 за адресою: вул. Генерала Арабея, 1. Об 11:00 воїна поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!