Мисткині з Ямполя, що на Вінниччині, відроджують та популяризують подільську вишивку. Вони прикрашають нею сорочки, сукні, скатерки, картини, рушники й обереги для захисників. Свої роботи презентують не лише в Україні, а й за кордоном.
Про це пише Суспільне.
Майстрині — учасниці народного аматорського колективу "Солов’їні Вічка". У такий спосіб вони хочуть зберегти українське надбання й популяризувати його. А ще прагнуть, аби подільську вишивку внесли до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Заснувала колектив 20 років тому вишивальниця Алла Мруг. Спершу це було любительське об’єднання. У 2004 році колективу дали звання "народного аматорського". Нині він налічує 30 учасниць.
72-річна жінка розповіла, що давні подільські шви захотіла перенести у сьогодення. Подільською вишивкою оздоблює святкові серветки. Такі надсилала замовницям у країни Прибалтики.
Кожен стібок треба прорахувати з математичною точністю, якщо десь схибиш, то малюнок не зійдеться.
"Ми йдемо на базар, щоб зібрати узор. Не так купити, як зібрати узор і вдома самій власноруч зробити. В нас багато самородків: і не лише дівчат, а й чоловіки були", — розповіла жінка.
Збираються мисткині в ямпільському будинку культури, працюють і вдома.
"Традиційна подільська вишивка притаманна нашій Вінниччині. Понад 100 технік. знають наші майстри: майже усі техніки, узори, шви. Це наше українське надбання. Картина, рушник, сорочка, оберіг — це є оберегом не лише нашої України й нашого дому, а й нашої душі, серця, миру. Кожен шов — це молитва. Це підсилює нас і нашу культуру", — сказала керівниця колективу Тетяна Поплінська.
За майже три роки повномасштабної війни ямпільські мисткині виготовили тисячу оберегів для захисників. Зокрема, й з подільською вишивкою, яка, за словами Поплінської, витончена, багата на кольори й часто двостороння.
"У нашому регіоні говорять, настільки сильна оберегова, що кажуть, що це як "чортівське плутання", бо вона вишивається навиворіт, і ти не бачиш, що там буде з лиця. Символічним є вибір кольору. Колір дуже впливає на подальше життя того, хто носитиме вишиванку", — розповіла мисткиня.
Учасниця колективу Алла Болгарська розповіла, що свою сорочку презентувала й у Парижі.
"Я тут вклала свою сім’ю й подільські знаки "зоря": алатир, зірка пресвятої Богородиці й солов'їні вічка, виколювання. Отакий у мене оберіг. Так скомпонувала свою вишиванку, щоб мене і мою сім’ю оберігала", — розповіла Алла Болгарська.
Окрім вишивки, вона займається й ткацтвом, писанкарством і лялькарством. Навчає цього і дітей. Нині працює над подільською крайкою.
"Подільська крайка — це тонкий пояс, який наші і жінки, і чоловіки, і дітки вдягали. Популяризуємо своє", — розповіла Алла Болгарська.
"Для того, щоб не вмерла Україна. Щоб Україна була. Бо такого, як у нас, ніде немає. В дитини за кордоном хочу зробити музей української вишивки у кімнаті, збираю багато всього вишитого. Нам треба показувати, популяризувати. Показувати цим єдність. Сідаєш і забуваєш про все. Сідаю і милуюся цим всім", — розповіла вишивальниця Людмила Кінзерська.
У доробку колективу — до тисячі робіт, прикрашених подільською вишивкою. Тетяна Поплінська розповіла, що їх презентували не лише в Україні, а й за кордоном. Мисткині хочуть, щоб подільську вишивку внесли до національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Нині над цим і працюють.