Сто років — це ціла епоха. Для жительки села Чемериси-Барські Віри Редванської цей життєвий рубіж став не просто цифрою, а символом незламності, любові до життя та віри в людей.
Про це пише видання My Vin з посиланням на "Жмеринка онлайн".
Народилася жінка 10 серпня 1925 року у звичайній селянській родині, Віра Іванівна з дитинства пізнала, що таке втрати. Рано залишилася без батька, а мати була розстріляна… Разом із двома братами та сестрою стала сиротою, і змушена була дорослішати значно швидше за своїх однолітків. Уже в 12 років рубала дрова, несла їх на плечах із Окладного до Бара, щоб продати та купити бодай склянку крупи.
У 17 років дівчину вивезли до Німеччини на примусові роботи. Три роки важкої праці в чужій країні — і, нарешті, восени 1945 року, вона повернулася додому. Те, що побачила, розривало серце: голодний і знесилений брат, напівзруйнована хата. Але любов до рідної землі й бажання бути з близькими перемогли все. Віра пригадує, як, ступивши на подвір’я, впала на коліна, цілувала землю й дякувала Богу зі сльозами на очах.
Життя починали з нуля: з братом викопали землянку, де й мешкали. Одяг і їжа були розкішшю, а головною підтримкою стали добрі сусіди. Та навіть у ці скрутні часи Віра не втрачала сили духу й надії на краще.
Згодом доля подарувала зустріч із фронтовиком Леонідом Редванським. Познайомилися на весіллі у знайомих, а вже невдовзі відбулося й сватання. Майбутнє весілля готували, як могли: фату шукали по знайомих, а кілька тарілок холодцю для святкового столу довелося позичати.
Разом із чоловіком вони власноруч збудували дім, виростили й дали освіту чотирьом дітям. У любові та злагоді прожили 53 роки. Сьогодні Віра Іванівна радіє шести онукам та шести правнукам.
Вона зберегла феноменальну пам’ять і володіє польською та німецькою мовами. Навіть втрата зору не змусила її втратити оптимізм. Ювілярка мріє про перемогу України й щодня молиться за кожного нашого воїна.
Сто років — це не лише про час. Це про силу, гідність і невичерпну любов до життя, яку Віра Редванська пронесла крізь найтяжчі випробування.
Читайте також:
Діти Захисників України з Вінниці повернулися з відпочинку у Мюнстері
Петро Давиденко з Вінниччини став чемпіоном Всесвітніх ігор з бойового самбо у Китаї