Безпека на два фронти: Як Вінниця облаштовує укриття – від бюджетних витрат до відповідальності ОСББ

Безпека як спільна справа

Станом на кінець жовтня 2025 року сирена повітряної тривоги у Вінниці вже давно не є екстраординарною подією, а радше похмурим, але звичним елементом міського життя. Загроза з повітря, що не зникає роками, трансформувала підхід до цивільного захисту з тимчасового реагування на надзвичайну ситуацію в постійну, системну роботу з розбудови інфраструктури безпеки. Сьогодні питання стоїть не просто про наявність укриття, а про його якість, надійність та, що найважливіше, гарантовану доступність у будь-який час доби.

У відповідь на цей довготривалий виклик у Вінниці сформувалася комплексна стратегія, яку можна охарактеризувати як «двофронтовий» підхід до забезпечення захисту населення. Це гібридна модель, що поєднує прямі державні інвестиції з децентралізованою відповідальністю.

Перший фронт — це цілеспрямована, централізована діяльність Вінницької міської ради. Маючи у своєму розпорядженні бюджетні ресурси та повний контроль над комунальними об'єктами, муніципалітет інвестує десятки мільйонів гривень у будівництво та капітальний ремонт сховищ, передусім у закладах освіти. Це дозволяє створювати зразкові, сучасні укриття та гарантувати безпеку найбільш вразливої категорії — дітей.

Другий фронт — значно складніший і масштабний — пролягає через тисячі підвалів житлових будинків та приміщень комерційних установ. Тут відповідальність покладена на так званих балансоутримувачів: об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), управляючі компанії та приватних власників. Ця мережа потенційних укриттів є основою системи цивільного захисту міста, але її стан і готовність залежать не від рішень міської ради, а від свідомості, організованості та фінансових можливостей тисяч окремих суб'єктів.

Цей матеріал ставить за мету проаналізувати ефективність такої гібридної моделі. Наскільки успішними є прямі інвестиції міста? І чи здатні дії муніципалітету, підкріплені новим, жорсткішим законодавством, стимулювати або змусити приватних та колективних власників виконати свій обов'язок і забезпечити комплексний захист для всіх мешканців Вінниці?

Мільйони на захист: Стратегічні інвестиції Вінницької міської ради

Діяльність Вінницької міської ради у сфері цивільного захисту у 2025 році демонструє чіткий та послідовний підхід, в основі якого лежить значне фінансове забезпечення. Пріоритет «Безпека та оборона» став ключовим у бюджеті громади, що свідчить про усвідомлення владою довгостроковості загроз. На цей напрям протягом року було передбачено загальну суму в 1,2 млрд грн. Більше того, на сесії 22 серпня депутати підтримали додаткове виділення ще понад 44 млн грн, значна частина яких була спрямована саме на посилення захисної інфраструктури.

Аналіз бюджетних витрат показує, що міська влада обрала стратегію концентрації ресурсів на об'єктах, що перебувають у її прямому управлінні, зокрема на закладах освіти. Такий підхід має очевидну логіку: він гарантує повний контроль за виконанням робіт, дотриманням стандартів та, що не менш важливо, дає швидкий і видимий результат. Забезпечення безпеки дітей та можливість продовжувати освітній процес навіть в умовах постійних тривог є одним із найважливіших завдань для збереження нормального життя в громаді.

Коментар Вінницького міського голови Сергія Моргунова під час серпневої сесії підтверджує цей вектор: «...додаємо кошти на облаштування й будівництво нових укриттів у громаді». Ці слова підкріплені конкретними проєктами, що фінансуються з міського бюджету.

Найбільш капіталомісткими стали проєкти будівництва нових протирадіаційних укритттів (ПРУ), які вимагають значних інвестицій, але забезпечують найвищий рівень захисту. Серед ключових об'єктів 2025 року:

• Будівництво ПРУ для дитячого садка №38, на яке виділено 43,5 млн грн.
• Будівництво ПРУ для школи №36 вартістю 13,5 млн грн.

Окрім нових будівництв, значні кошти спрямовуються на ремонти та облаштування вже існуючих споруд. Так, у бюджеті передбачено фінансування для дитячих садків №20, №36 та ремонт споруди цивільного захисту в дитсадку №5. Також виділено кошти на будівництво ПРУ для дитсадків №60 (1,7 млн грн) та №20 (1,5 млн грн). Важливим показником ефективності цієї роботи є той факт, що станом на 21 жовтня 2025 року було завершено будівництво укриттів ще для двох дитячих садків, що дозволило цим закладам відновити повноцінну роботу та приймати дітей.

Таблиця 1: Ключові проєкти з будівництва та ремонту укриттів у закладах освіти Вінниці (Бюджет 2025 р.)

Такий підхід міської ради є не просто виконанням обов'язку із захисту населення. Це прагматична стратегія, що дозволяє уникнути юридичних та логістичних труднощів, пов'язаних із тисячами приватних та колективних власників. Замість того, щоб розпорошувати ресурси на невеликі гранти для ОСББ з непередбачуваним результатом, місто концентрує їх там, де може гарантувати якість і завершення проєкту в строк. Це створює видимі, позитивні прецеденти, які слугують не лише для захисту дітей, але і як політично вагомий доказ ефективності муніципальної влади.

По той бік дверей: Новий закон і зона відповідальності балансоутримувачів

Якщо у випадку комунальних закладів міська рада діє як прямий виконавець, то у житловому секторі її роль змінюється на роль контролера та регулятора. Переважна більшість потенційних укриттів у Вінниці — це підвальні приміщення багатоквартирних будинків. Відповідальність за їхній стан, згідно з українським законодавством, повністю лежить на власниках, користувачах або балансоутримувачах. Як наголошує заступник начальника відділу цивільного захисту Вінницької міськради Артем Пасіченко, «забезпечити доступ людей до укриттів — це їхній прямий обовʼязок».

Однак роками ця відповідальність залишалася значною мірою декларативною. Незначні штрафи та відсутність жорсткого контролю призводили до того, що багато голів ОСББ та управляючих компаній ігнорували вимоги, розглядаючи підвали як комори для зберігання особистих речей, а не як об'єкти цивільного захисту. Ситуація кардинально змінилася на початку 2025 року.

9 січня 2025 року набув чинності Закон України № 4200-IX, який вніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Цей законодавчий акт став справжнім «гейм-чейнджером», перетворивши недбалість у питанні утримання укриттів з дрібного порушення на серйозний злочин із ризиком значних фінансових втрат та навіть ув'язнення.

Адміністративна відповідальність (стаття 175³ КУпАП)

• Незабезпечення безперешкодного доступу до укриття під час тривоги карається штрафом у розмірі від 1700 до 3400 грн.
• Порушення вимог щодо утримання та експлуатації, що призвело до неготовності укриття до використання, тягне за собою штраф від 2250 до 5100 грн.
• Повторне порушення протягом року значно посилює покарання: штраф зростає до діапазону від 5100 до 8500 грн.

Кримінальна відповідальність (стаття 270² ККУ)

• Якщо через зачинене укриття або його неналежний стан під час повітряної тривоги загине людина або отримає тілесні ушкодження середньої чи тяжкої тяжкості, винній особі (голові ОСББ, керівнику управляючої компанії) загрожує позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Ревізія підвалів: Невтішна реальність та журналістські розслідування

Озброївшись новими законодавчими важелями, Вінницька міська рада ініціювала масштабну перевірку стану укриттів у житловому фонді. Протягом весни та літа 2025 року спеціальна робоча група провела ревізію підвальних приміщень у будинках, де створено ОСББ. Було оглянуто 337 об'єктів, що становить 97% від їх загальної кількості. Результати перевірки виявилися вкрай неоднозначними, оголивши прірву між базовою наявністю приміщення та його реальною готовністю до використання.

З одного боку, інспекція виявила непоганий вихідний потенціал. Більшість підвалів мають базові комунікації: у 85% приміщень є освітлення, а у 87% не зафіксовано протікання труб. Крім того, близько половини об'єктів обладнано системою дистанційного відкриття замків — ініціатива, в якій Вінниця стала однією з перших в Україні, спрямована на вирішення проблеми доступу.

З іншого боку, функціональний стан більшості укриттів виявився незадовільним. Головна проблема — захаращеність та неналежний санітарний стан. Лише 158 приміщень (47%) були визнані охайними та прибраними. Ще гірша ситуація з інформаційним забезпеченням: таблички встановленого зразка, що вказують на наявність укриття, були наявні лише на 152 об'єктах (45%).

Проте найбільш кричущим фактом стало те, що до 9 підвалів (близько 3%) комісію просто не допустили балансоутримувачі. Така поведінка в умовах воєнного стану та на тлі нового, жорсткого законодавства є прямим викликом владі та нехтуванням безпекою мешканців. Адреси цих об'єктів були передані до правоохоронних органів для відповідного реагування.

Щоб зрозуміти, що стоїть за цими сухими цифрами, варто звернутися до матеріалів журналістських розслідувань, які яскраво ілюструють реальний стан речей.

- «Укриття-привид». Розслідування видання «20 хвилин» виявило абсурдну ситуацію з укриттям, що належало Українському товариству сліпих на вулиці 600-річчя. Хоча воно було позначене на офіційній карті ДСНС, насправді на його місці вже давно збудовано шестиповерховий житловий будинок. Бомбосховища фізично не існує, а офіційна інформація роками залишалася неактуальною, вводячи людей в оману.

- Непридатний для життя підвал. Наочним прикладом «укриття лише на папері» став підвал у п'ятиповерхівці на вулиці Замостянській, 41. Мешканка будинку розповіла журналістам, що, попри наявність таблички «Найпростіше укриття», приміщення абсолютно не підготовлене. Усередині — сморід каналізації, гори будівельного та побутового сміття, сирість, калюжі та відсутність елементарних засобів безпеки, як-от аптечка чи вогнегасник.

- Втрачений потенціал. Ще одна історія — про колишній бункер електротехнічного заводу на Замостянській, 34а. Це капітальна споруда, що могла б стати надійним сховищем для цілого мікрорайону. Натомість вона перебуває у жахливому стані: затоплена водою на 8–10 сантиметрів, розграбована (викрадено навіть металеві штурвали з герметичних дверей), завалена старими меблями та гнилими протигазами.

Ці приклади демонструють, що ключова проблема житлового фонду Вінниці — це не відсутність приміщень як таких, а культура нехтування колективною відповідальністю. Багаторічне використання підвалів як приватних комор перетворило їх на простори, непридатні для перебування людей. І якщо технологічні рішення, як-от автоматичні замки, можуть вирішити проблему доступу, то проблему придатності до перебування може вирішити лише системний тиск та зміна свідомості балансоутримувачів. Саме на це і спрямований новий закон, а 9 випадків недопуску комісії стають потенційними першими прецедентами для його жорсткого застосування.

Приклади для наслідування та загальнонаціональні виклики

Попри загалом невтішну картину в житловому секторі, було б помилкою вважати ситуацію безнадійною. У Вінниці існують численні приклади відповідальних ОСББ, які не чекаючи приписів чи штрафів, самостійно перетворили свої підвали на зразкові укриття. Міська влада активно використовує ці позитивні кейси, перетворюючи їх на інструмент «м'якої сили» — заохочення та створення позитивного прикладу для наслідування.

Міський голова Сергій Моргунов особисто зустрічався з головами найкращих ОСББ, вручаючи їм подяки та цінні подарунки, як-от потужні вогнегасники чи сертифікати на закупівлю господарських інструментів. Серед відзначених були, зокрема, ОСББ «КЕЛЕЦЬКА-138», «НАДБУЖАНСЬКЕ-13» (вул. С. Бандери), «АМОСОВА-9», «АКАДЕМІКА ЯНГЕЛЯ 69» та інші.

Що відрізняє ці зразкові укриття? Це не просто розчищені від сміття підвали. Це ретельно облаштовані простори, де створені умови для тривалого та відносно комфортного перебування. Наприклад, голова ОСББ «Надбужанське-13» Тетяна Кравцова розповідає, що вони провели ремонт ще до повномасштабного вторгнення, облаштували три аварійні виходи, встановили вбиральню, забезпечили водовідведення та зібрали аптечку. У планах — навіть встановлення душової кабіни. Інші зразкові укриття мають автономне водо- та енергозабезпечення, систему вентиляції, запаси питної води та доступ до інтернету. Важно, що такі укриття часто відкриті не лише для мешканців свого будинку, а й для сусідів, виконуючи важливу соціальну функцію.

Публічне нагородження таких ОСББ є продуманою стратегією. По-перше, це створює позитивний інформаційний фон, демонструючи, що досягти належного стану укриття цілком реально. По-друге, це створює тиск на менш відповідальних голів ОСББ, адже тепер їхня бездіяльність виглядає не як наслідок об'єктивних труднощів, а як результат небажання працювати. Це класична модель «батога і пряника»: з одного боку — жорсткий закон і загроза покарання («батіг»), а з іншого — публічне визнання та заохочення («пряник»).

Водночас важливо розуміти, що проблеми Вінниці не є унікальними. Вони є відображенням загальнонаціональних викликів у сфері цивільного захисту. Мешканці Києва, Львова та інших великих міст так само скаржаться на захаращеність підвалів, відсутність туалетів та місць для сидіння, поганий санітарний стан та велику відстань до найближчого сховища. По всій країні точиться дискусія про те, хто несе кінцеву відповідальність: органи місцевого самоврядування, ДСНС чи самі власники. Іноді заяви офіційних осіб лише посилюють плутанину. Наприклад, представники ДСНС у Вінницькій області покладали основну відповідальність на керівників громад, називаючи їх «начальниками цивільного захисту», хоча законодавство чітко визначає, що за утримання відповідає балансоутримувач, а за контроль — саме ДСНС.

Таким чином, Вінниця перебуває у загальноукраїнському тренді, намагаючись знайти ефективну модель управління безпекою в умовах, де прямий контроль держави обмежений. І застосування комбінованої стратегії правового тиску та позитивної мотивації є, можливо, найбільш реалістичним шляхом до вирішення цієї складної проблеми.

Висновок: Шлях до гарантованого безпечного простору

Аналіз ситуації з укриттями у Вінниці станом на осінь 2025 року виявляє складну, двокомпонентну реальність. З одного боку, Вінницька міська рада демонструє послідовну та фінансово забезпечену політику там, де має прямий контроль — у комунальній сфері. Інвестиції в десятки мільйонів гривень у будівництво та ремонт сучасних укриттів у школах та дитячих садках є беззаперечним досягненням, що створює острівці гарантованої безпеки.

З іншого боку, загальний рівень захищеності населення міста критично залежить від стану величезної, децентралізованої мережі укриттів у житлових будинках та на комерційних об'єктах. І тут ситуація залишається тривожною. Масові перевірки виявили, що майже половина таких укриттів не готова до використання через захаращеність та неналежний санітарний стан, а частина балансоутримувачів продовжує відверто ігнорувати свої обов'язки.

Вирішальним фактором, який може змінити цю ситуацію, є новий правовий режим, запроваджений на початку 2025 року. Закон, що встановлює жорстку адміністративну та кримінальну відповідальність, перетворив обов'язок утримувати укриття з морального на юридичний, підкріплений загрозою значних особистих втрат для порушників. Саме цей інструмент є головним важелем впливу на тисячі балансоутримувачів.

Шлях до створення у Вінниці системи всеосяжного та гарантованого захисту вимагає продовження комплексних зусиль за трьома основними напрямами:

• Послідовні муніципальні інвестиції. Місто має продовжувати програму модернізації та будівництва укриттів на комунальних об'єктах, створюючи еталонні зразки та розширюючи фонд захисних споруд найвищої якості.
• Невідворотність покарання. Необхідна політична воля для жорсткого застосування нового законодавства. Випадки, подібні до недопуску інспекційної комісії до 3% укриттів, мають стати предметом публічних адміністративних проваджень. Це продемонструє, що закон діє, а безвідповідальність матиме реальні наслідки.
• Формування культури безпеки. Законодавчий тиск має доповнюватися заохоченням та інформаційною роботою. Стратегія міста з публічного відзначення найкращих ОСББ є вкрай важливою, оскільки вона сприяє культурному зсуву, за якого мешканці та управлінці почнуть сприймати підвал не як свою комору, а як спільний, життєво важливий ресурс.

Безпека вінничан сьогодні — це складне рівняння, в якому збалансовано дії муніципалітету та відповідальність громадян. Міська влада заклала міцний фундамент і створила необхідні правові механізми. Проте кінцевий результат — гарантований безпечний простір для кожного — залежить від того, чи зможуть тисячі власників та управлінців усвідомити та виконати свій прямий обов'язок.