У фондах Музею Вінниці з’явилось нове надходження — телефонні довідники Вінниці XX століття. Їх передав колекціонер Ігор Лановий. Раніше подібні експонати до колекції дарували Віктор Мельник та музейний працівник Микола Геркалюк. Окрім довідників, у фондах зберігаються й різні телефонні апарати — як домашні, так і вуличні.
Про це пише My Vin, посилаючись на допис Музею у Фейсбук.
Історія телефонного зв’язку у Вінниці розпочалася ще у 1906 році. Саме тоді у місті запрацювала перша телефонна станція на 130 номерів, а також два телефони-автомати — на вокзалі та в міському суді. Телефонний довідник 1911 року складався лише з чотирьох сторінок. Під номером «1» значилася міська управа, а архітектора Григорія Артинова можна було набрати за номером «9». Телефони мали й контори, промислові підприємства та деякі заможні мешканці міста.
У подальші десятиліття телефонний зв’язок у Вінниці активно розвивався. Встановлення автоматичних телефонних станцій дозволило зменшити потребу в роботі операторів і забезпечило швидше з’єднання. Зросла кількість вуличних таксофонів, а вже у 1950-х роках стандартизовані телефонні апарати можна було побачити не лише у відділеннях зв’язку, а й у кінотеатрах, клубах, лікарнях, банках, магазинах і на вокзалах.
Епоха публічних телефонів завершилася 1 лютого 2020 року, коли компанія «Укртелеком» припинила надавати послуги зв’язку через таксофони та демонтувала обладнання. Відтоді телефонна історія Вінниці остаточно перейшла до музейних експозицій і приватних колекцій.
Сьогодні старі телефонні довідники, апарати та навіть фотографії із зображенням телефонів є цінними свідченнями розвитку комунікаційної культури міста. Музей запрошує вінничан поділитися такими матеріалами, щоб зберегти пам’ять про епоху, яка передувала мобільному зв’язку.
Читайте також:
Безкоштовна екскурсія у Вінниці відкриє маловідомі факти про шкільне життя минулих століть
У Вінниці вже рік працює притулок «Безпечний простір»: допомогу отримали сотні людей