Південь Вінниччини – край щедрих полів, тихих річок і спокійних краєвидів. У селі Карабелівка, де час ніби уповільнюється, розташоване унікальне місце, що зберігає давню українську спадщину. Тут, серед пагорбів і лісових стежок, живуть гуцулики – легендарні карпатські коні, які стали частиною місцевої історії.
Про це розповідає My Vin, посилаючись на сюжет ВІТА.
На ранчо, яким опікується Артем Давидов, гуцулики мають у своєму розпорядженні 44 гектари землі. Раніше ці території були звичайними пасовищами, а тепер – простір для вільного життя табуна. Жодних загорож чи стайнь, лише електропастух, який позначає межі. Коні живуть так, як задумано природою: серед лісу, на волі, з доступом до води та корму.
Ранчо створили у 2015 році. Тоді тут було всього кілька коней. Артем прийшов працювати охоронцем, а з часом настільки полюбив цих спокійних і мудрих тварин, що взяв на себе всю відповідальність за їхній догляд та відновлення популяції. Тепер він керує табуном із більш як трьох десятків гуцуликів.
Гуцульський кінь – єдина місцева порода, створена українцями східних Карпат. Про неї згадують ще в документах XVII століття. Це надзвичайно витривалі, невибагливі та сильні коні, пристосовані до гірських умов. Їхні копита настільки міцні, що часто не потребують ковки. Гуцулики можуть працювати до 20–25 років, залишаючись активними та здоровими. Їхній характер спокійний, лагідний і дуже розумний. Кажуть, що гуцулики самі знаходять безпечний шлях у складній місцевості.
На ранчо Артем не тільки доглядає за табуном, а й ділиться знаннями з відвідувачами. Він розповідає, що ці коні мають сферичний огляд майже на 360 градусів, за винятком кількох маленьких сліпих зон. За природою це тварини, які рятуються втечею, але інколи можуть дати хижаку відсіч. Їхня поведінка – це поєднання інстинктів і мудрості, яку формували століття.
Гуцулики живляться всім, що дає природа: травою, молодими пагонами, листям. Попри те, що пасуться дуже низько, вони не нищать гнізда птахів чи інші природні укриття – це Артем неодноразово бачив сам. Взимку табун переходить на інші ділянки лісу та берегів річок, і завдяки правильному розподілу території коням завжди вистачає корму.
Більшість гуцуликів звикли до вершників, а головний у табуні жеребець на ім’я Магнат є прикладом спокою та врівноваженості. Саме тому коні ідеальні для кінного туризму. Артем проводить інструктажі, навчає, як правильно поводитися з конем, як сідлати й керувати ним.
Особлива місія ранчо – допомога людям. До Корабелівки часто привозять групи ветеранів. Для когось кінна прогулянка стає джерелом сили та нових емоцій, а для тих, хто має важкі поранення, навіть можливість погладити коня чи погодувати його приносить відчуття спокою. Рух коня, його тепло і м’який характер роблять гуцуликів цінними помічниками в іпотерапії.
Окрема частина ранчо – благодійна. Тут оселилося кілька поні, врятованих із-під обстрілів у Кривому Розі. Їх перевозили сотні кілометрів, а одна з них прибула вже вагітною і народила на Вінниччині здорове лоша.
Гуцулики в Карабелівці живуть цілий рік на волі, як і їхні предки. Це місце, де природа, традиції та сучасний туризм створюють особливу атмосферу. Тут можна відчути силу українського коня, торкнутися живої історії та побачити, як легенда Карпат продовжує своє життя на подільській землі.
Читайте також:
VinSmart Центр провів майстер-клас «Пір’їнки» для вінничан (фото)
Вінницькі митники зупинили незаконний транзит історичних монет