Лисеня на прізвисько Луна загинуло б, як і тисячі його побратимів, які народжуються на хутряних фабриках. У віці семи місяців лисів вбивають струмом та здирають із них хутро, з якого роблять шуби та інші хутряні вироби. Щоб така доля не спіткала лисеня, молода пара забрала її до себе.
Більше 3-трьох місяців вони з чорнобуркою живуть у двокімнатній квартирі. Спершу боялися, що через відсутність навичок у дикій природі, маля може не вижити. «Перший час вона взагалі до нас не підходила. Боялася. Постійно ховалася. Пройшло десь 2 -3 тижні і вона вже почала звикати до нас. Вже можна було її погладити», – розповідає Андрій Картич.
Нині ж лисеня відкликається на прізвисько Ліна та виконує кілька команд. До прикладу: «сидіти» та «дай лапу». Дівчина Андрія, Наталя Кравчук каже, Луна гратися любить, але якщо її піддобрити. До чужих рук не йде. Сама дівчина проти хутряних виробів. Тому й вирішила, замість котика чи собачки, взяти додому лисеня, врятувавши у такий спосіб йому життя. І додає, порятунком одного лишень лисеняти, їхня пара не обмежиться. У планах — взяти додому ще одне.