У 2012 році тодішній мер Вінниці Володимир Гройсман провів «транспортну реформу». Крок був дуже ризикований. Відмову від маршруток, які зупинялися ледь не під під’їздом, могли негативно сприйняти вінничани. Але, незважаючи на це, вже за рік вінницький досвід почали переймати в інших обласних центрах, де проблема громадського транспорту стояла не менш гостро, ніж у Вінниці. Щодо самої Вінниці, то саме такі непопулярні на перший погляд реформи допомогли не лише зберегти систему муніципального транспорту, а й розвинути її – без перебільшення – у одну з найкращих в Україні.
Місто маршруток
Нагадаємо передумови. Більшість пасажирів перевозили приватні маршрутки, якими хоч і з мінімальним комфортом, але можна було дістатися у будь-який куточок міста. Втім періодично перевізники відверто «виламували руки» міській владі, вимагаючи погодження на збільшення оплати проїзду. Комунальний транспорт у той час був доволі збитковим, аби замислюватися про плани щодо розвитку.
Як тоді заявляв Володимир Гройсман, приватні перевізники шантажують владу, відмовляються оновлювати свій автопарк, хоча мають надприбутки. Річні доходи перевізників оцінювалися у 12 мільйонів гривень ($1,5 млн). Насправді, на той час на вулицях Вінниці переважали перероблені з вантажних у пасажирські буси, водії яких регулярно порушували ПДД і створювали небезпечні ситуації на магістральних дорогах.
Відсутність надходжень за проїзд суттєво ускладнювала розвиток муніципального транспорту. Володимир Гройсман відверто казав вінничанам, що за кілька років Вінниця може залишитися лише з маршрутками.
Вдалі передумови
Реформа назрівала… У Львові намагалися її реалізувати раніше, але спроба закінчилася фіаско, і тому влада вимушена була відмовитися від подальших експериментів. Попри невдалий львівський досвід у Вінниці вирішили ризикнути.
У міста були інші умови. Так, у 2008 році Вінниці з Цюріху передали понад 100 швейцарських трамваїв, а паралельно місцева влада почала за кредитні кошти закуповувати нові вітчизняні тролейбуси і автобуси.
До старту реформи тодішній мер міста Володимир Гройсман залучив фахівців Вінницького технічного університету, які розробили сучасну модель мережі громадського транспорту. Її суть полягала в тому, що саме трамваї, тролейбуси і великогабаритні автобуси мають працювати по основним «трансміським» маршрутам. Щодо маршрутних таксі, то для них залишали нішу допоміжного транспорту.
У мерії вибрали зручний час для реформи. На початку 2012-го у більшості перевізників закінчувалися терміни договорів. Їх вирішили не подовжувати…
«Шокова терапія»
«Транспортну реформу ми запустили 23 лютого 2012 – тоді одномоментно було збільшено кількість трамваїв на маршрутах з 64 до 74, тролейбусів з 100 до 131, при цьому відкрили один новий маршрут, – пояснював свого часу журналістам «Вечірнього Києву» директор департаменту енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міськради Олексій Пидоченко. – Кількість муніципальних автобусів збільшилася з 14 до 50, при цьому додатково відкрили 5 нових маршрутів. А ось число маршруток зменшилася майже вдвічі – з 439 на 42 маршрутах до 264 на 31-му. І ми продовжуємо замінювати маршрутки на муніципальні автобуси».
Після такої «шокової терапії» противники реформи спробували протестувати. Але невдоволення було короткостроковим. Єдиний мітинг зібрав сотню людей, які залишилися без прибутків.
За словами начальника Вінницького ТТУ (у 2012 році) Володимира Бугайчука, майже одразу із запровадженням реформи збільшились надходження підприємства - на 30-50 тисяч грн. за день. Це при тому, що за попередні роки транспортники були збитковими і втрачали по 5-7 млн. грн. на рік.
На важелях
Звісно муніципальний транспорт комфортніший. Окрім цього, на терезах тоді було інше… Маршрутки вбивали муніципальний транспорт. «Якщо б ця тенденція тривала і далі, - зазначав В. Гройсман газеті «Місто», - через кілька років ми б взагалі втратили громадський транспорт. Тому необхідно було ухвалювати болісне рішення по реформуванню якомога швидше. Я б хотів вибачитися перед усіма вінничанами за незручності, які виникають у процесі реформування. І просив би у людей розуміння того, що наша мета єдина - побудувати високоякісну, надійну систему пасажирських перевезень».
Започатковувалася нова схема руху транспорту у вигляді експерименту. Протягом року її вдосконалювали. І періодично допрацьовують. Вона не ідеальна. Але коли Володимир Гройсман залишав посаду мера, можна було казати, що транспортна реформа реалізована успішно. Принаймні вінничани переконані, що порівнювати ситуації з іншими містами навіть не варто.
Саме Вінниця, починаючи з 2012-го, стала взірцем для багатьох міст, де шукали варіанти реформування транспортної мережі. Житомир, Черкаси, Чернівці, інші міста вивчали вінницький досвід, аби впровадити його. Навіть, кияни шукали елементи, які б допомогли поліпшити ситуацію з пасажирськими перевезеннями. Чому не завжди приживаються вінницькі ініціативи? Наприклад, у "Житомир.інфо" депутат місцевої міськради Роман Мусійчук вважав, що через небажання змін у керівництві міста.
У Вінниці завжди був інший погляд. Так, Гройсмана називали реформатором як прихильники, так і недоброзичливці. І хоча впроваджуючи транспортну реформу він розумів, що може викликати негатив, але необхідність переважувала.
Відео «Транспортна реформа: досвід Вінниці | Українські реформи»