Так уже в нас повелося, що свої рейтинги і свої передвиборчі кампанії кандидати здебільшого будують на критиці інших. Говорять не про себе і не про програми, а про те – які погані конкуренти. Наслідок такої політики і такого ставлення до людей – дехто взагалі не ходить на вибори, а виборці частенько голосують не за, а проти.
Утім велика політика – це не десь там далеко, як може здатися, у Києві чи під куполом Ради. То лише результат. Початок цій великій політиці дають звичайні виборці: ті, що приходять на дільниці і обирають депутатів. Тому йти на вибори треба. І обирати треба. І саме так, прийшовши і проголосувавши, можна отримати свого представника у парламенті.
Звісно, можна вибори проігнорувати. Але тоді, читаючи новини про Верховну Раду і ухвалені чи не ухвалені закони, немає чого обурюватися – ти не зробив нічого, аби змінити цей парламент, бо не голосував і не обирав тих, хто хоче і може творити ці зміни.
«Диванна сотня» спроможна хіба що створити чи зіпсувати настрій, але ніяк не вливає на результат, який потім матимемо у парламенті у вигляді депутатів. Але ж ми вимагаємо результату, ми хочемо дій, ми воліємо, аби народні депутати були професійними і відповідальними. Тому іншого шляху, як прийти і обрати такого кандидата, просто не існує. Треба йти і голосувати.
Головне, щоб у представникові був зміст
На 12-му округу серед усіх кандидатів на своїй передвиборчій програмі сконцентрувався хіба що Леонід Марцинковський.
- Вибори – це ж по суті змагання позицій. Дам пораду на ці передвиборчі дні – говорити про свою позицію і свої програми, - каже Леонід Марциковський, кандидат по 12-му виборчому округу. – А виборцям варто знайти, за що саме і за якого кандидата вони будуть голосувати. І найголовніше – чому. Цей вибір має бути свідомим. Мало, щоб людина подобалася зовні. Мало, що людина стала під чийсь партійний прапор. Головне, щоб у цьому представникові був зміст.
Хотіти щось змінити, бачити аргументи і не зосереджуватися лише на критиці, знайти рішення і намагатися їх досягнути або відстояти – це позиція активних громадян. Саме до таких належить Леонід Марцинковський. Йому закидають, що, мовляв, змінив декілька партій. Але це Леонід і так не приховує, і цим обеззброює критиканів. Жартує: що тут приховувати, Гугл і так все пам’ятає! Важливіше те, що протягом усього часу вимоги до себе у нього не змінилися, як не змінилися і вимоги до оточуючих. Більше того, коли мова йде про партійні уподобання, адже тут відповідальність уже не тільки за себе.
Своїх політичних уподобань не соромлюся
- Моє політичне минуле більше пов’язане з моїми уподобаннями, яких я ніколи не соромився. Якщо говорити про мої принципи, то вони дотримані. Жодного разу вчинки і дії не стали полярними, - пояснює Леонід Марцинковський. - Я людина, яка вимагає поваги до моїх прав і відповідно з такою ж повагою ставлюся до прав інших. Іншого шляху, ніж бути активним, немає. Не бути просто коментатором, не тільки критикувати, а діяти і відстоювати ці права.
Обурення тим, що у 2004 році вибором громадян знехтували, привело Марцинковського на майдан і Помаранчеву революцію. Прагнення реформ і успішний досвід Грузії, в тому числі в удосконаленні роботи митниці, спрощенні адміністрування і створенні достойних умов для бізнесу спонукало шукати рецепти для змін уже тут, в Україні, в Русі Нових Сил. У 2015-му, коли на обраного у першому турі президента Порошенка країна поклала величезні надії, він прийняв пропозицію очолили міську організацію БПП.
- Коли зверху почали наполягати, щоб у партійній список були включені певні люди, я відмовився від №1 у тому ж списку. Я відмовився від автоматично прохідного місця, бо голова міської організації автоматично проходив у раду - пояснює Леонід Марцинковський. - Не прізвище або лідерство є для мене визначальним при виборі підтримки того чи іншого політика. Я оцінюю дії і вчинки.
Роблю те, що розумію
Виборча програма Марцинковського зрозуміла і відповідає тому, чим має займатися Верховна Рада.
Як успішний юрист і співголова ради підприємців при міському голові він робить акцент на захисті і розвитку бізнесу, на створенні достойних і вигідних умов для роботи підприємців, нормальній сплаті податків. Ці питання він обстоює і у Вінниці. Його внесок є у Стратегії-2020 і у Стратегії-2030, за якими наразі живе і розвивається місто і де передбачено, в тому числі, і створення сприятливого бізнес-клімату.
- Інвестор має бути переконаний, що заявлені у документі правила діють, що це не просто декларація, - каже Леонід Марцинковський. – Те, що Вінницю визнали як місто з найкращою інвестиційною привабливістю – це ж не просто відзнака. Це означає, що інвестори на сьогодні пов’язують себе з Вінницею як з містом зрозумілим і безпечним для інвестора.
Результат – у нас будуються підприємства, а це не тільки податки, це робочі місця. Компанія UBS-груп уже завершила першу чергу виробництва. Компанія «Кнес», створена вінничанами і де виробляють сонячні панелі, обрала Вінницю, хоча логічніше вони мали б знайти область, де сонця більше, наприклад, Миколаївську. Заявила про будівництво свого виробництва у Вінниці і компанія Хед, де має бути 2300 робочих місць.
Підтримує Гройсман
Професійний і комплексний підхід до справи Леоніда Марцинковського, його робота на результат, активна життєва і громадська позиція імпонує нинішньому прем’єр-міністру і екс-меру Вінниці Володимиру Гройсману.
- Ми сформували потужну команду «Української Стратегії». Це люди, які мають досвід у кожній сфері: освіти, медицини, оборони, економіки, публічних фінансів, децентралізації тощо. Моя команда буде захищати наш регіон, наше місто, наші надбання. Кандидатів може бути дуже багато, але ми підтримуємо лише тих, хто розуміє, чим живе місто і країна, який шлях пройдено, які завдання маємо на майбутнє. Я підтримую Леоніда Марцинковського, адже він відповідає усім цим критеріям. Ми йдемо разом, щоб об’єднатися в наступному парламенті, – каже Володимир Гройсман.
Попередній парламент майже на половину складався з нових облич. І нові люди – це добре. Але так само добре, аби закони, що ухвалюються, не опинялися потім у Верховному чи Конституційному суді, а у самій Верховній Раді не реєструвалися законодавчі ініціативи, які викликають сміх чи обурення у виборців.
Утім, яким буде склад Верховної Ради – залежить від людей. Бо Верховна Рада – це депутати, за яких проголосують виборці.