Алея життя з’явилась у сквері лікарні №1. Тут, по одній молодій яблуні посадили важкохворі, які живуть із донорськими органами. В такий спосіб шестеро вінничан вшанували пам'ять тих, хто став для них єдиним порятунком.
У грудях ініціаторки появи «Алеї життя» у Вінниці, 23-річної Катерини Кравець, б’ється її "чуже" серце.
«Тепер я маю жити за двох: за себе і за чоловіка, якого вже немає серед живих, але серце його б’ється і досі. Якби не він, мене б теж не було зараз тут», - каже вінничанка.
Сьогодні дівчина живе повноцінним життям, навчається на медика у Вінницькому медичному коледжі. В майбутньому, мріє працювати у сфері кардіології.
Традиція так вшановувати людей, які змогли врятувати інших, навіть після власної смерті, є в багатьох країнах. Не обминула вона й Україну. Раніше яблуні садили в Києві, Миколаєві, Одесі та Луцьку. Вінниця – 5-е місто, де з’явилась така алея.
Організатори акції констатують: в середньому, в Україні щодня помирають 9 людей. Це пацієнти, які не дочекались своєї черги на пересадку. Усе – через відсутність підтримки та фінансування програм з трансплантації органів. Тому головний меседж акції – привернути до цієї проблеми увагу представників державної влади та міністерства охорони здоров’я, каже голова Національного руху «За трансплантацію» Юрій Андреєв.
«Проблема в Україні є з донорськими органами. У нас є лікарі, які можуть пришити серце, пересадити нирку, печінку від трупного донора, але немає самих органів, тому що лікарні не забезпечені апаратами констатації смерті мозку, це те, з чого починається трансплантологія. Потім уже можна проводити бесіди з родичами на предмет вилучення органів і доставляти їх до центрів трансплантації, де лікарі хочуть, і можуть, і вміють це робити. А ми людей з органами, які б могли врятувати чиєсь життя, закопуємо в землю. Це не логічно, в Україні кожного дня помирає 9 людей, не дочекавшись», - розповідає Юрій.
Посадити власну яблуньку на честь свого рятівника прийшла й найменша пацієнтка – одинадцятирічна Вікторія Ковальова. Наразі дитина проходить реабілітацію після пересадки кісткового мозку в Туреччині.
«Я ходжу до школи на індивідуальне навчання, займаюсь в музичній школі, танцюю, малюю. Почуваю себе добре», - каже дівчинка.
Її мама Надія пригадує дні, коли доводилось чекати черги на трансплантацію. «Найважче було спостерігати за дітьми, які були разом із нами в лікарні, але не дочекались свого шансу», - зізнається жінка.
Наразі за тим, як згасає життя сина в очікуванні трансплантації, спостерігає мама 37-річного вінничанина Сергія Довганя. Жінка, не стримуючи сльози, ділиться наболілим. «Не чекаєш біди, і ось вона прийшла. Страшна біда, допомогти ми знаємо чим, але не можемо. В нього дуже складний діагноз Бадда-Кіарі. Пересадка потрібно всієї печінки. Я хочу, щоб в нього життя продовжувалось, бо в нього двоє дітей», - плачучи, розповідає мати Сергія Довганя.
Від чужих людей пересадити органи можливо лише за кордоном. У випадку Сергія Довганя - це Білоруська клініка. Саме в цій країні – найбільше оперують українців. Вартість порятунку життя нашого земляка - 125 тисяч доларів. Не вистачає для термінової операції - більше 70-и. Тож, родина пожежника звертається до всіх небайдужих по допомогу.
Реквізити для допомоги:
5168 7427 0199 8167 (Гривні UAH, приват Довгань Сергій Дмитрович)
5168 7574 0069 3059 (USD, Dovhan Tetiana ):
CORRESPONDENT ACCOUNT-0011000080
INTERMEDIARY BANK: JP MORGAN CHASE BANK SWIFT CODE/BIC: CHASUS33
IBAN16305299000516875740069305
5168 7574 0069 3034 (EUR, Dovhan Tetiana)
CORRESPONDENT ACCOUNT: 400 8867004 01,
IBAN - UA123052990005168757400693034
Трансплантацію ж в Україні сьогодні можна проводити лише від родинних донорів. У вінничанина Тараса Захарчука із його мамою не лише спільна ДНК. Жінка, щоб врятувати сина, віддала йому свою нирку.
«У 2017 році в мене виявили пухлину нирки. Після її видалення, інша моя нирка відмовила. Перебуваючи на гемодіалізі, мене спрямували до Харкова, де вдало зробили донорську родинну трансплантацію нирки», - розповідає чоловік.
Яблуневу ж алею життя працівники лікарні обіцяють згодом облагородити та доглядати. Та сподіваються: там незабаром з’явиться ще не одне деревце.
І трішки з історії трансплантології: вперше пересадку органу провели в Україні 1933 року. В Херсоні чоловіку пересадили нирку. Втім, пацієнтка прожила лише два дні. І лише через 20 років лікарі Мюррей та Харрисон зробили пересадку нирки ідентичним близнюкам, ризик відторгнення був мінімальний. А 1963-го, американський хірург вперше трансплантував печінку. Комплекс серце–легені пересадили у Х’юстоні 1968 року. У 2010-у провели операцію з повної пересадки обличчя.