У останню неділю жовтня у Вашингтоні відбувся Марафон морської піхоти Marine Corps Marathon за участі українських воїнів. Усі вони зазнали поранень під час війни на Донбасі. Серед тих, хто біг дистанцію, була й Ольга Бенда, родом із Вінниці. Дівчина втратила ногу внаслідок вибуху під Авдіївкою, відтак 10 кілометрів шляху вона подолала на протезі. Ольга стала не лише першою дівчиною в складі команди, яка представляла Україну, а й єдиною учасницею серед бійців, які бігли марафон з протезом на нозі. Каже, що своїм відважним вчинком вона прагнула спонукати тих, хто у силу різних причин не наважується жити повноцінним життям, не відкладати його «на понеділок».
Ольга з багатодітної родини. Її батьки нині живуть у Вінниці. Коли почули про бажання доньки піти на службу, то вагалися, а рідні і друзі — відмовляли, як могли, адже на той час її маленькому сину Дмитрику було ледь більше року. Та жінка настояла на своєму і вже восени 2016 року поїхала в зону АТО. Служила у взводі матеріального забезпечення 72-ї окремої механізованої бригади. По-простому, як вона каже: «готувала хлопцям їсти». Трагічний випадок із Олею трапився 14 травня 2017 року — на День матері. Тоді ворог вдосвіта почав обстрілювати українські позиції. Один із снарядів упав біля самісінької стіни будівлі, в якій перебувала дівчина. Ольга не пам’ятає, що далі відбувалося — дістала контузію, струс головного мозку, численні забиття м’яких тканин та втратила ногу. Але попри це дівчина не здалася. Вона почала підкорювати вершину за вершиною. Вийшла заміж, знайшла роботу в Києві, виграла конкурс краси Miss Military Fantasy, а тепер ще й зайнялася спортом. Першою її перемогою стало подолання 10 кілометрів у забігу «Ветеранська десятка», який відбувся в Києві на початку жовтня цього року. А тепер — вона підкорила Америку і подолала дистанцію 10 кілометрів під час 44-го марафона Морської піхоти США. Якою буде її наступна вершина, Ольга не каже, але зупинятися на досягнутому вона точно не збирається.
«Можна сидіти вдома і жалітися, а можна піднятися з колін і рухатися далі навіть без ноги. Життя точно вже не буде таким, як до поранення, але воно продовжується. Я дуже вдячна, що в мене є родина, яка підтримує, є друг Вадим Свириденко, який вже за пів року після травми подзвонив і сказав, що час, так би мовити, повертатися до строю, займатися бігом, — розповідає Ольга. — Я заповнювала анкету на участь у марафоні, не маючи протезу для бігу, але вже тоді мала надію, що впораюся. Як тільки його отримала, почала посилено тренуватися, бо хотіла довести, що навіть на протезі можна робити все — ходити, бігати, вигравати — як на власних ногах. Зараз я щаслива, що зважилася на цей вчинок, що зробила це саме в Америці і достойно представила Україну».
Загалом у марафоні взяли участь 12 українських ветеранів. П’ятеро тяжкопоранених армійців подолали забіг на 10 кілометрів, семеро легкопоранених пробігли повну марафонську дистанцію — 42 кілометри. Змагання відбувалися у Вашингтоні, маршрут пролягав через парки і меморіальні комплекси американської столиці та її передмістя. Вздовж усієї дистанції наших військових підтримували представники української діаспори. Оля каже, що підтримка була шаленою. Вигуки «Слава Україні!», «Ти — молодець!», «Гарна робота!», «Дякую за службу!» лунали гучніше за інші і це неймовірно підбадьорювало. Головною складністю змагань, особливо для спортсменів на протезах, стала злива. У день марафона пустився сильний дощ, але жоден учасник з України не зійшов з дистанції. Усі повернулися з медалями.
«Погода внесла свої корективи в наші плани. Та, попри дощ, ми не здалися, хоча й було нелегко. Після половини шляху протез почав натирати і доводилося знімати його, витирати куксу, знову одягати. Через це, звичайно, втрачався час, але я не зупинилася і фінішувала. Бігла заради хлопців, які загинули в російсько-українській війні, і заради тих травмованих людей, які відкладають усе «на понеділок». Хочуть займатися бігом, а не наважуються. У мене теж таке було, складно було себе змусити. Але мені дали можливість, дали протез і сказали: бери і бігай. Як можна було відмовитися? — ставить риторичне запитання Ольга. — Мій шлях до перемоги був нелегкий, лежав практично через Америку (усміхається. — Авт.). Але я не мала права підвести, бо вдома мене чекав чоловік, синочок, який мало не щодня ходив зі мною на «Олімпійський» бігати. Зараз зупинятися я не планую. Підтримуватиму себе в формі і подаватиму анкети на участь в інших марафонах, бо працювати над собою, жити і перемагати треба зараз, а не відкладати на потім».
44-й Марафон Морської піхоти США став четвертим забігом, у якому беруть участь ветерани українсько-російської війни. Цього року масштабна міжнародна подія зібрала 42 тисячі учасників з 60-ти країн світу. Українська група налічувала 12 учасників бойових дій, які зазнали поранення. Ще шестеро членів української команди супроводжують наших бійців.