Багато народів світу вірять в мудрість цих пернатих. А ще, цього птаха здавна вважають уособленням чогось лихого. Втім, вінничанка Лідія Чорна не боїться забобонів, у неї мешкає ціле совине царство.
«Один хлопець у Вінниці прихистив пару совенят, які, за його словами, випали з гніздечка. Але він їх неправильно годував: вони їли яловичину, але при такому меню, плюс квартира, вони б довго не вижили. Мені їх стало шкода, я хотіла реабілітувати й випустити на волю. Сови вухаті доволі розповсюджений вид в нашій місцевості. І я їх викупила в нього, — так у Лідії з’явились перші пухнастики з величезними очима, — Совенята ще маленькими попали до людей, та вже настілки адаптувалися і звикли, що сприймали їх за своїх. Вони б не вижили б на волі, бо не змогли б самі полювати. Не дуже весело було б, якби пізнього вечора вони сіли комусь на голову: людина не знає, що сова ручна і так просить їсти».
А потім жінка придбала собі ще пару сов з оригінальним забарвленням — Сипух.
«Мені настільки сподобалось спілкування із цими пташками. Їхні батьки привезені з Арабських Еміратів. Вони мають пісочне забарвлення, дуже красиві, спокійні, комунікабельні. За ними цікаво спостерігати. Якщо їм все сподобається, можливо, вони дадуть потомство. Нещодавно мені привезли Сіру сову. Вона чимала, окрас руда морфа. Її знайшли біля дороги травмованою, припускаю, що її могла збити машина. Зараз вона проходить в нас реабілітацію», - каже Лідія.
В совеняти, яке постраждало через ДТП була зламана плечова кістка.
Наразі перната набрала вагу та одужує. А ще вона дуже ручна та любить ніжності. Жінка каже, сова — ще та мазунка.
«Від тварин я заряджаюсь позитивом та енергетикою. Я з дитинства мріяла бути ветеринаром, але мої батьки вирішили, що це не прибутково, — розповідає Лідія, — Мабуть, доведеться відкривати реабілітаційний центр для сов, бо з кожним днем їх у нас все більше і більше. Вони наче відчувають що я їх безмежно люблю і самі нас знаходять».
Жінка відходила пернату малечу за допомогою фахівців. «Щодо кваліфікованого догляду, то мене консультують провідні ветеринари зі Львова та Києва. Якщо сова не зможе літати в природі, залишу її собі», - вирішила Лідія.
А днями жінка взяла на реабілітацію ще одну сову. Цього разу із важкою травмою, без крила. Припускає: це хлопчик. Кузя вже подружився із совою-дівчинкою, яка поселилась раніше.
«Також у нас є папуги, павичі, фазани, перепілки, павук-птахоїд, полоз на ім'я Вужик, в'єтнамські свинки. Я люблю спостерігати за усіма ними. До прикладу папужки: Вони, як і люди, якщо їх щось турбує, займаються «само з'їданням». Наприклад, вискубує з себе пір’ячко і це на психологічному рівні. Або їм не підходе пара, або вони людину сприйняли за другу половинку і вони не ідуть в розмноження», - пояснює Лідія.
А ще в господарстві живе зо два десятки крихітних символів прийдешнього року. Нещодавно дорослі миші дали потомство, тож декоративних новорічних мишенят вистачить на всіх, жартує Лідія.