Зелений борщик, курка з паприкою та макаронам, сирна запіканка й сік. Не до вподоби? Тоді є ще варіанти. Меню, як у кафе, пропонує ввести у школах Міністерство освіти й науки України.
Смачною, естетично привабливо, а ще різноманітно. Так відтепер годуватимуть українських учнів. Змінять не лише рецептуру, а й сам процес харчування дітвори.
Форми організації харчування опублікували на офіційному сайті МОН
Це, зокрема, комплексні обіди, дабл-меню, шведський стіл, організація віддалених «фабрик-кухонь» із подальшим кейтерингом (доставкою) та харчування на основі «напівфабрикатної» кулінарної лінійки.
Відтак, в шкільній їдальні, учням пропонуватимуть обирати комплексний обід на вибір. Складається він із 4 страв. До прикладу: зелений борщ, рибна котлета з картопляним пюре, салат із моркви й гарбуза з родзинками, а на десерт – чай із печивом.
Нагадаємо, у Вінниці майже пів року тому запустили пілотний проєкт з оновленим меню в шкільних їдальнях. Апробують харчування за «Клопотенком» та «шведський стіл» , а також ввели тематичні дні. За цим же принципом, що й у Вінницьких школах, незабаром годуватимуть й решту українських дітей.
Мультипрофільне харчування. Працює за принципом «шведського столу». Дитина вчиться робити свій вибір, поступово у дітей формується культура харчування. До меню обов’язково входять декілька видів овочів, фруктів, м’ясні та рибні вироби, кілька видів напоїв, хлібобулочні вироби, млинці, запіканки, йогурт і кілька видів гарнірів. Вартість сніданку фіксована, а ось що конкретно буде їсти дитина – залежить від її вибору. Звичайно, такий спосіб організації харчування вимагає великої обідньої зали, наявності спеціального обладнання у закладі, ретельної підготовчої роботи колективу школи і допомоги персоналу чи вчителів учням початкової школи, але це того варте! Важливо, щоб учні приходили до їдальні у визначений для них час. Тоді усім всього вистачає, бо кухарі знають, що після другого уроку їдять 100 учнів 1-2 класів, тому сервірують загальні столи стравами з розрахунку 120 порцій. А під час третього уроку потрібно просто поновити продукти на загальних тацях та винести гарячі страви у марміти для учнів 3-4 класів. Після сніданку тарілки порожні, діти з'їдають все, що поклали до своєї тарілки!
Харчування на основі напівфабрикатної кулінарної лінійки. Воно зазвичай викликає негатив у тих, хто знає про такий спосіб харчування з радянського минулого. Але сучасні технології завдяки автоматам ударного заморожування дають можливість виготовляти у промислових умовах корисні та поживні гречаники, сирники, млинці з різними начинками, наґетси, люля-кебаб, котлетки для бургерів та інші смаколики. За таких умов значно легше контролювати якість напівфабрикатів, заклади завжди забезпечені запасом продуктів, і жодні транспортні колапси чи недобросовісні постачальники не загрожують зриву харчування дітей. А вже як формувати меню з цих напівфабрикатів, кожен заклад вирішує сам. У ньому ж відбувається і фінальний етап приготування – тушкування, смаження, пароваріння чи вакуумна обробка.
«Фабрики-кухні» та кейтеринг. Саме завдяки фабрикам-кухням можлива реалізація кейтерингового підходу до організації харчування. В цьому випадку потрібно все ретельно продумати у масштабах всього міста чи району, обрати одну «центральну» школу з великим харчоблоком, обладнати його так, щоб його потужностей вистачало на приготування гарячого харчування на декілька сусідніх закладів. Це і буде «фабрика-кухня» з повним технологічним циклом виробництва готової продукції. Ще один варіант – організувати таке централізоване виробництво за межами навчального закладу, і тоді його потужностей може вистачати не на один район чи одне місто. А ось доставка готових страв до школи з відповідними послугами у шкільних обідніх залах і називається кейтерингом. Такий спосіб організації харчування, за оцінками експертів, дає значну економію не тільки на обладнанні харчоблоків, а й у використанні ресурсів: води – на 53 %, електроенергії – на 48 %, засобів для клінінгу – на 40 %, фонду оплати праці – на 50%.