В умовах карантину багато звичайних працівників були відправлені у вимушену неоплачувану відпустку. А це як правило звичайні працівники сфери обслуговування. Це перукарі, офіціанти, прибиральники, робітники звичайних підприємств. І от вони повертаються додому і думають про те, як їм прожити цей період карантину. Точніше не як, а за що.
Оскільки ми знаємо, що у простих людей не так багато заощаджень - тому вони потребують сьогодні фінансової підтримки. Для того, щоб придбати для себе мінімальний набір продуктів або ліків.
Вважаю, держава не має стояти осторонь цієї надзвичайно гострої проблеми. Держава має прийняти рішення про те, щоб підтримати таких людей. ТОМУ Я ВНОШУ КОНКРЕТНУ ПРОПОЗИЦІЮ: ЩОБ УРЯД УХВАЛИВ РІШЕННЯ ПРО ВИДІЛЕННЯ ТАКИМ ЛЮДЯМ НА ПЕРІОД КАРАНТИНУ ЩОМІСЯЧНОЇ ОПЛАТИ НА РІВНІ МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. Сьогодні вона становить 4723 грн. Якщо підрахувати, то на ці цілі потрібно сконцентрувати і направити (на перший період) - 500 млн доларів. Це приблизно стільки ж, скільки Національний банк витрачає на валютних торгах за три дні.
Але сьогодні мова не про валютні борги, а про те, чого потребують саме люди. І їм потрібно допомогти - це обов’язок держави. Держава має це зробити.