Історії кохання, велетенські дуби, зниклі вулиці та осередок контрабанди. Вінницька гідеса проводить екскурсії онлайн, не покидаючи власної оселі. Під час ефіру глядачі смакують вино та вивчають історію рідного міста
Наша Вінниця завжди була в центрі уваги, однак не всі вінничани знають про її історію. Вінниця вабила до себе великих полководців, героїв, романтиків, митців, діячів культури та мистецтва, політиків. Сьогодні мандруючи рідними вулицями ми, навіть не замислюємося, що сто чи двісті років тому на цьому місці могли відбуватися доленосні для нашої країни події, цими вулицями ширились актуальні на той час чутки, а вечорами у вінницьких скверах народжувалися романтичні історії кохання! Проте у Вінниці є незвичайна екскурсоводка, яка спонукає до такої думки під час свого туристичного маршруту. Її екскурсії дуже незвичайні, а історії заворожують калейдоскопом цікавих історичних подій!
Тетяна Рибак — дивовижна вінницька панянка, яка своєю креативністю та позитивом спонукає вінничан любити рідне місто. Тетяні відомо про безліч таємниць, секретів та, навіть легенд Вінниці. Саме після знайомства з Тетяною, стає зрозумілим наскільки велична історія нашої красуні Вінниці.
«Я завжди говорю на початку екскурсії, що Вінниця на 400 років старша за Одесу, й на 100 молодша за Львів!» — інтригує Тетяна Рибак
Свою роботу пані гідеса дуже любить, мріяла про неї давно:
«Це не було одномоментним рішенням, мене завжди цікавила історія Вінниці. Одного разу, я побачила оголошення про набір до «Школи Вінницького Гіда». Вирішила спробувати, чому не скористатися з такої нагоди, а там, як карта ляже. От і сталося так, що тепер я маю посвідчення вінницької гідеси»
Перша екскурсія Тетяни була проведена під час навчання.
За умовою «Школи Вінницького Гіда», під час навчання учні мали розробити свій власний маршрут. Все було дуже динамічно, навчання проходило в серпні, а вже 20 вересня Тетяна презентувала маршрут з пікантною назвою «Жінки, плітки і дрібка любові». Досі ця екскурсія є найпопулярнішою, серед тих, що проводить Тетяна. На сьогодні вінницька гідеса знає чимало цікавих історій, однак Тетяна постійно намагається дізнатися щось нове. Вона співпрацює з вінницькими істориками, читає багато літератури, перевіряє інформацію в достовірних джерелах. Зі слів самої Тетяни, вона ще тільки починає опановувати цю справу, тому роботи в неї чимало.
Найромантичнішим місцем нашого міста Тетяна вважає панораму, біля будівлі лікаря Новінського, де розташована школа № 3. За спогадами вінничан, саме там найчастіше освідчуються в коханні.
Ми спитали у вінницьку гідесу, яку найпершу асоціацію вона має з назвою нашого міста:
«Вінниця — найперше в мене асоціюється з кицею — з посмішкою зізнається Тетяна Рибак — вона така ласкава, затишна, але може й бути гонорова і постійно робить те, що вважає за потрібне! Вона завжди останньою говорить своє вирішальне слово або робить рішучу дію. Саме така вона - горда, гонорова та ласкава!»
Оскільки зараз головна схема самозбереження це залишатися вдома, Тетяна вигадала онлайн екскурсії містом. Можливостей для цього чимало, часу вдосталь, тому охочих “прогулятися в часі” не встаючи з ліжка достатньо. Перша зустріч відбулася в інстаграм, до стріму долучились 60 глядачів. Взявши до рук келихи вина, вінничани затамувавши подих слухали історію вінницького архітектора Артинова.
«Онлайн-екскурсія дуже сподобалася глядачам. Тому, я планую й надалі розвивати цю тему та урізноманітнювати маршрути.» — ділиться планами на наступні тижні Тетяна Рибак
За тиждень до карантину пані Тетяна презентувала дуже цікавий маршрут для власників песиків. Екскурсійна група була колоритною, усі з собачками та на позитиві. Гуляли центральним парком. Спочатку Тетяна познайомила всіх зі «старожилами» парку. Ніхто не здогадувався, що мова йтиме про дуби.
«Традиційним для нашого Подільського регіону є дубово-грабова діброва. На територію парку ростуть традиційні види дуба, такі, як дуб звичайний. І також завезено рослини-інтродуценти. Яскравий представник такого завойовника — дуб червоний. Червоний дуб поширений переважно в помірних областях Північної Америки, включно до Канади. До Європи був завезений у XVII столітті. Своїй назві завдячує листю, яке восени набуває насичено-червоного кольору.» — розповідає Тетяна.
Вінничанка, називає цей дуб «сепаратистом». Виявляється, він заслужив таку провокаційну назву, через те, що є чужорідним для нашої місцевості і являє собою реальну небезпеку для наших лісів. Біля цього дубу не приживається жодне дерево чи кущик. Зараз його активно висаджують, як декоративну рослину. Враховуючи швидкість росту й невибагливість дуба, ймовірність, що він приживеться, майже стовідсотково. І якщо не зупинити цей процес, то, цілком можливо, через пару десятків років дуб може повністю заселити територію, призначену для місцевих рослин.
В нашому парку є особливий дуб, який був спокушений блискавкою. Скандинави вважають, що дуб, у який влучає блискавка стає священним. Тотемне дерево нашого парку добре видно з Хмельницького шосе. Ще в молодому віці у нього влучила блискавка, але він й досі продовжує рости, хоча, потребує спеціального догляду.
Від дерев Тетяна Рибак приходить до паркових споруд. Історія старенької Райдуги вражає. Виявляється, що радянська будова, була колись досить амбітною спорудою, через яку наше місто потрапило в скандальну ситуацію всесоюзного масштабу:
«Перший секретар обкому Таратута після відрядження до Риги, хотів побудувати у Вінниці крутий кіноконцертний зал не гірший за Дзінтарі. Потрібно було багато грошей, не запланованих у бюджеті. В нього були колеги-однодумці, що підтримали таку ідею. У верхах ініціативу підтримувати не воліли, бо вважали наше місто звичайною провінцією. Врешті попри всі перепони й підніжки у Вінниці побудували кіноконцертний зал «Райдуга»
На той час це був один з найкращих залів СРСР. В ньому проходив перший на теренах України рок-фестиваль. Серед його організаторів, був відомий вінничанам Олександр Шемет. Про історію вінницького рок-н-ролу та КВК варто розповісти окремо, бо тема дуже цікава.
Є в нашому парку вуличка, яка зовсім зникла з мапи міста. Колись нею постійно ходили люди. Однак, з часом коли паркову територію було перебудовано, а межі міста розширено вона зникла. А колись, ця вуличка, відмежовувала кладовище від міста й називалася Тернова. На старому католицькому кладовищі знаходилися гарні склепіння, у яких колись переховували контрабанду. Використовували це місце тому, що поруч розташовувався базар «Каліче». Історія католицького кладовища оповита легендами та чутками. Деякі з них є задокументованими, тому ми маємо змогу дізнатися цікавинки того часу.
А ви знали, що культурна частина парку була заснована, як стартап? Ця частина є, особливо цікавою. Багато людей думають, що парк розваг був започаткований за радянських часів. Виявляється, що це не зовсім вірогідне твердження. Ще до революції, територію парку використовували для дозвілля містян. Тетяна Рибак розповіла, як це сталося:
«У Вінницю наприкінці ХХ століття приїхав відставний офіцер ротмістр Толстой. Особливих розваг у місті на той час не було. Тому Толстой вирішив виправити цю прикрість. На невеличкій г-подібній ділянці встановлює альтанки, літній театр, огороджує це все й називає літнім садом, за вхід бере гроші. Врешті традиція прижилась, і вже понад сторіччя містяни ходять на прогулянки до парку»
Крім проведення екскурсій, вінницька гідеса розробила цікаві сувеніри для туристів. У наступній нашій публікації ми обов’язково розкажемо, як Тетяна Рибак популяризує наше місто та розвиває власну справу на туристичному ринку.