У цій збірці зібрано вірші, які зродилися на румовищі дому, минулого життя, на дорогих серцю уламках пам‘яті, яка залишається болісною, поки ти живий. З чого народжуються вірші? Еліна Свенцицька написала книжку поезій з цього нашого божевільного часу, який минуле закинув у майбутнє, переплутав умовне і теперішнє, з часу війни, яка колись почалася, але не знає, коли закінчитися. Ці вірші народилися з того абсурдного стану, коли все звичне і щоденне стає чужим і вже не твоїм.
«Мій дім там, в Донецьку, але зараз я мешкаю тут, у Києві. Серед повсякденних справ відчуваю себе не в столиці, де живу, а там, де народилася. Це постійний гротеск. Людина знаходиться весь час у двох просторах. Так діє людська пам'ять. Це досвід, як у равлика із його мушлею, що постійно з тобою. Ця пам’ять дуже некомфортна, не знаєш, куди її приткнути, від неї постійно стреси. Але без неї не може бути життя. Без неї воно перетворилося б на хаос. Фізично я в Києві, але серце знаходиться там. З цього роздвоєння і з'явився цей цикл, та зокрема ця книжка», – каже авторка про цикл «Листи з Донецька».
Еліна Свенцицька – письменниця, філологиня, літературознавиця. Професорка Донецького національного університету ім. В. Стуса, професорка кафедри філологічних дисциплін та міжмовної комунікації Інституту філології і журналістики Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.