Стіни магазину-музею - у газетних шпалерах вінницької преси 19-го початку 20-го століть. На стелажах – із десяток антикварних самоварів фабрик «самоварних королів» 2-ї половини ХІХ століття - Воронцова, братів Баташових. На їх натертих до блиску «пузах» відбитки медалей, які фабриканти отримували на свою продукцію на виставках. Як стверджує господар магазину-музею «Колоніальні товари «Пан Заваркінъ та синъ» Олександр Абрамчук, тут панує дух епохи.
Візит правнуків підказав назву
- Коли два роки тому купили приміщення, зацікавились його історією. Будинок старовинний - 1898 року. Заглибились у архівні документи і знайшли, що на цьому місці у 1902-1918 роках був магазин колоніальних товарів, - розповів Олександр Абрамчук.
Здавалося, сама доля підштовхує власників приміщення відновити історичне місце. І поки ідеї зріли, життя «подарувало» ще один «бонус» – до Вінниці завітали правнуки колишнього власника.
- Рік тому заходить до нас пара, чоловік і жінка років під п’ятдесят. Представились, що приїхали із Чикаго і що колись їх рідня мешкала у цьому будинку, привезли історичні документи. З їх розповіді стало зрозуміло, що їх прадід Моїсей Флігельтуп тримав у цьому помешканні магазин, де торгував чаєм, кавою, спеціями, горіхами. Справа йшли добре і із Одеси він почав завозити опт, постачати товари на Київ, Пітер. Але його національність на той час була «не модна». Відтак, довелось змінити прізвище на Матвій Заваркін, - поділився історією виникнення назви закладу його нинішній власник.
Сумніви щодо відкриття магазину-музею розсіялись. І днями у центрі міста, навпроти школи №17, відкрився «Пан Заваркінъ та синъ».
Історичний клуб – найближчі плани
Слід відзначити, що із історичною реконструкцією власники справились на «відмінно». Відкриваєш двері закладу і потрапляєш у вишукані «обійми» тендітної «бель епок» - «красивої епохи», коли вулицями ходили елегантні дами у довгих сукнях і широкополих шляпках, прикрашених мереживом, а перші авто на дорогах викликали «пробки» із зівак-пішоходів.
Історичні фотографії вінничан тих часів прикрашають стіни. А у серванті виставлена колекція тендітних фарфорових гасових ламп. Старовинний грамафон «видає» модні хіти, які виспівувала молодь тих часів. І під Утьосовський баритон у пісні «Моя Марусечка от счастья слезы льет» замовлена кава набуває особливого аромату.
Як запевняє Олександр Абрамчук, лише магазином-музеєм він не обмежиться. Ідей та натхнення на розвиток йому додала сучасна молодь.
- На відкриття прийшли хлопці із групи ВКонтакті «Історія Вінниці». Вони справжні фанати, шукають цікаві історичні речі і викладають їх у Інтернет. Хочу їх долучити та відкрити історичний клуб. У окремій залі буде декілька столиків, де можна присісти та за філіжанкою кави чи самоваром чаю поділитись цінними історичними знахідками із однодумцями. На стіні, на великому екрані будуть демонструватись сюжети із історії нашого міста. Залу прикрасить колекція старовинних годинників та картина із зображенням цього будинку до революції. Маю надію, що це буде цікаво і вінничанам, і гостям міста, - поділився планами Олександр Абрамчук.
Згодом він обіцяє проводити для гостей магазину-музею історичні «занурення» у чайні традиції Китаю, Індії, Великобританії, царської Росії.
- От, наприклад, чому у Росії виникли самовари? Тому що економили заварку, яка була дорога. Наливали трохи заварки і розводили її водою. А у Британії чай п’ють «чистий», у Індії – із молоком. Традиції різних країн та цікаві факти із історії чаю та кави ми будемо розповідати нашим відвідувачам на «чайних церемоніях», - додав Олександр.
Він також заінтригував і «фірмовим» чаєм від вінницького пана Заваркіна. Адже правнуки Моїсея Флігельтупа поділились і фамільним рецептом чаю.