Цілий день з одинадцятої до сутінків в декорація справжнього ярмарку виробів ремісників звучала музика на площі Водограю, де три вінницькі школи історичного танцю – «Інтермеццо», «Танцююча саламандра» і «Ла Париньє» навчали своїх земляків танцювальним па різних епох та часів. Основну програму танцювального майдану жваво вела відомий тренер та педагог Олена Андрущенко.
Їй вдавалося залучати до майстер класів людей різного віку та статі.
Дуже цікавими та слушними були її коментарі щодо історичної достовірності костюмів та манер часів наших діді та прапрапрапрапрадідів.
Паралельно з танцювальним дійством проходив конкурс історичних костюмів на зламі віків «Леді ВЪнниця 1363».
Його проводила юна та чарівна Єлена Загрекова. У двох номінаціях завдяки компетентному журі (викладач інституту конструювання одягу Ярослава Гончарова, ведучий спеціаліст клубу реконструкції “Білий вовк” Вікторія “Моргана” Ермакова та відомий художник та галерист Олександр Нікітюк) були обрані два найдостойніших образи, носіями яких стали Маргарита Журунова та Аліна Лебедєва.
Саме їм дісталась честь сплести вінки та коронувати ними переможців лицарського турніру, що паралельно в буквальному смислі цього слова ламав мечі в долині річки Калічі за кіно концертною залою “Райдугою”.
В цей день, щоб позмагатися у 650 річницю битви на річці Синіх Водах приїхало більше трьох десятків лицарів з Сум, Києва, Кривого Рогу. Їх дружніми металевими обіймами зустрічали господарі з вінницьких клубів “Аркона” та “Білий вовк”. Зібрався чи не весь цвіт молодого лицарства України, яким на протязі дня потрібно було взяти участь в 5-6 боях, аби вибороти право на фінальні бої в двох номінаціях “Меч/Щит” та “Меч/Меч”.
Інтриги змагання додавало ще і те, що за великим рахунком на турнірі у Вінниці зійшлися дві школи у жанрі лицарської реконструкції. Київський клуб “Айна Бера” та вінницькі представляли класичний стиль Західної Європи, а клуби “Тамерлан” Сум та “Степова варта” Кривого Рогу новий напрямок степового лицарства. Піддавав жару модератор всього дійства Артем, якого спеціально запросили з міста Лева. Знання енциклопедичного рівня та природний розкутий хист дозволяли йому цікаво та доречно коментувати все, що можна було побачити на ристалищі. Достойна градусу протистояння була і колегія арбітрів (маршалів турніру), яку очолив одна з легенд українського світу історичної реконструкції харків\'янин Олександр Субботін.
Ось його оцінка подій по їх завершенню: “Бійці максимально показали свій рівень бою, тактики, стратегії, витривалості. Молодці, загалом! А взагалі хороші враження від турніру - він підняв дух городян, всі, хто дивився його - залишилися задоволені. День Європи, хороша погода, класних бійці, красиві дівчата ... Все було прекрасно!” Дякуючи шановному гостю за теплі слова все ж потрібно сказати, що із-за недбальства відповідальних спеціалістів міського департаменту охорони здоров\'я, турнір не був забезпечений наглядом фахівців. Це при тому, що лицарські турніри є повно контактним видом суперництва. На відміну від історичних оригіналів при їх проведенні лише мечі не загостюються. Все інше залишається: і сила удару, і стрес, і адреналін. Тому такі змагання мають статус підвищеного травматизму. Прийшлося викликати швидку і до “Райдуги”: кілька переломів на пальцях, розсічена брова, забиття. Вважаю факт відсутності лікаря на подібному турнірі за службову халатність відповідних служб при проведенні загальноміських заходів такого рівня.
Фінали лицарського турніру пройшли на майдані Водограю. У круговому протистоянні шести найдостойніших вибороли перемогу представники столиці з клубу “Айна Бера” Петро Опанасюк та Олександр Нечипоренко. На їх голови оділи віночки вінницькі красуні.
Таким чином молоді кияни стали першими лицарями-захисниками Поділля у новоствореному “Ордені Сонця”. Маємо надію, що фестиваль стане традиційним і кожного нового року до ордену будуть приєднуватися нові пари бійців.
А перший фестиваль не закінчився віншування переможців у індивідуальних номінаціях. Кілька сотень зацікавлених вінничан стали свідками захоплюючого масового поєдинку бугурту. Розділившись на рівні за кількістю бійців дві команди, у трьох боях визначили останнього переможця турнірного дня. Ним стала збірна клубів “Айна Бера” та Тамерлан”.
Фестиваль завершився. Бійці скидають обладунки, організатори турніру з клубу “Аркона” на чолі з героїчною Ольгою Мазур згортають шатри, прибирають сміття, шукають цепи та стільці...
а поряд юні вінницькі хлопчаки у спеціальних обладунках все ще вовтузять один одного гумовими мечами.
Інші цілять з арбалета чи лука у мішень. А скільки вже пройшло фотосесій і перелічити важко. Цей фестиваль організовували так, щоб він проходив не лише для задоволення суто спортивного інтересу учасників. Кожен з зацікавлених глядачів, а їх вистачало, міг відчути себе частинкою нашої спільної древньої історії. Маємо надію, що після нього з\'являться у нашому місті нові школи танців, дівчата пошиють розкішні сукні своїх мрій і будуть мати куди в них піти, хлопці замолять у ковалів мечі та обладунки, хтось змайструє гончарне жорно, хтось вишиє коханому сорочку, а хтось навчиться грати на сопілці.
Особлива подяка команді КВН "Чак Норіс" під керівництвом Дениса Бровчака, які взяли на себе безліч технічних моментів фестивалю і забезпечили їх бездоганно.
Магістр “Ордена Сонця” граф Олександр Шемет-Кезгайло.