- Пане Андрію, що надихнуло на «Львівську гастроль»?
- Можна сказати, що надихнув мер Львова Андрій Садовий із яким ми пили чай. Він запитав мене, чи не хотів би я написати про Львів? Врешті, він мене спровокував – Львів я люблю і частий гість у місті ще з 70-х років. Відтак, поштовх до написання, певне, від самого міста – від його містичної аури. Львів заслуговує на багато-багато романів. Я «загорівся» і майже два роки щомісяця приїздив у Львів і гуляв, вишукуючи закутки, про які багато моїх друзів зі Львова не знають. Зібрав матеріалу, мабуть, на десять романів
- Але ж як вдалося відокремити інформацію?
- Зізнаюсь, нелегке було завдання – перші думки, що прийшли про сюжет, були трошки банальні. Відтак, я перекреслив все, що написав до того, і почав знайомитись із людьми, включаючи безхатченків, алкоголіків, колишніх зеків… Виявилось, місто надзвичайно багате на цікавих людей… Кожен мій приїзд у Львів було багато пригод і дивних ситуацій. І врешті-решт, вийшов роман, де є шість головних героїв. Серед них три – під власними прізвищами: львів’янини - письменник Юрко Винничук, 55-річний хіпі – Алік Олісевич та акторка Оксана Прохорець. Є і згадані безхатченки. Я так вжився у місто, що думав починати наступний роман, але «заїздився-залітався» і відклав це питання. І зараз думаю взагалі написати про Литву і Європу, а потім, може, повернусь до Львова....
- До речі, як реагували реальні прототипи на Ваші замальовки?
- Нормально. Алік на все погоджувався, а Оксана час від часу мені казала: «Оце прибери… Так не пиши про мене, бо не сподобається моїм подругам…» Потім попросила, щоб я весь роман відправив їй у електронному вигляді, потім перечитала ще її подруга, перевіряючи, щоб там нічого такого не було. Юрко Винничук теж чув про себе пару глав, коли вже роман вийшов. Спочатку, насуплений, слухав, але потім зауважив, що «вийшов» непогано.
- А якщо будуть пропозиції від мера міста написати, наприклад, про Вінницю?
- Після того, як вийшов роман про Львів, мені вже телефонували спочатку із Донецька, потім із Дніпропетровська, а потім із Харкова із пропозиціями. Я всім відповів, що не можу писати про 26 обласних центрів. Бо це питання творче – якщо вийде, то вийде… Я багато подорожую і часто вставляю у свої романи власні враження і міста, які знаю. Не пишу про те, чого я не бачив. Цього разу я побачив трошки Вінниці і, можливо, Ваше місто потрапить на сторінки наступного роману.
- Чи вистачає за подорожами часу на творчість?
- Багато пишу в дорозі. Рік тому зафіксував власний рекорд – летів із Сінгапуру у Франкфурт – 15 годин. Акумуляторна батарея у комп’ютері «тримає» шість годин, то я написав дві глави для роману «Львівська гастроль», статтю для «Нью-Йорк таймс», колонку для «Известия в Украине» і ще щось…
- Як, на Вашу думку, розвивається письменництво в Україні?
- Швидше, ніж книжковий ринок. Він, на жаль, занепадає – книгарень стає менше. І ті, що є, далеко не всі сплачують за продані книжки видавцям. А письменників стає більше, вони «дорослішають» і українська література розвивається дуже швидко.